Текфидера (Tecfidera)

Опис лікарського препарату Текфідера (Tecfidera)

Можуть бути розбіжності з діючою інструкцією препарату, опис складено у 2015 році та наведено у скороченому вигляді.

Форма випуску, упаковка та склад Клініко-фармакологіч. група Фармако-терапевтична група Показання для застосування. Режим дозування Побічна дія Протипоказання до застосування Умови відпустки з аптек

Власник реєстраційного посвідчення:

BIOGEN IDEC, LTD. (Велика Британія)

Вироблено:

Biogen idec

Код ATX: N07XX09 (Диметилфумарат)

Активна речовина: диметилфумарат (dimethyl fumarate)

Group Групувальне найменування

Лікарські форми

Текфідера

Капс. кишковорозчинні 120 мг: 14 шт.

реєстр. №: ЛП-003258 від 19.10.15 - Чинне

Капс. кишковорозчинні 240 мг: 28 шт.

реєстр. №: ЛП-003258 від 19.10.15 - Чинне

Форма випуску, упаковка та склад препарату Текфідера

Капсули кишковорозчинні тверді желатинові, непрозорі, розмір №0, зі світло-зеленою кришечкою та білим корпусом, з маркуванням чорнилом чорного кольору "BG-12 120 mg" на корпусі капсули; Вміст капсули - мікротаблетки білого або майже білого кольору.

1 капс.

диметилфумарат 120 мг

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 131.6 мг, кроскармеллозу натрію - 15 мг, тальк - 19.8 мг, кремнію діоксид колоїдний - 2.6 мг, магнію стеарат - 5 мг, триетилцитрат - 7.6 мг (5-металкрил4-метил). мг, дисперсія 30% метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1] – 32.01 мг, симетикон – 0.2 мг, натрію лаурилсульфат – 0.25 мг, полісорбат 80 – 0.76 мг, тальк (мікронізований) – 13.7 мг.

Склад оболонки капсули: корпус: желатин – 56.45 мг, титану діоксид – 1.15 мг; кришечка – желатин – 37.41 мг, титану діоксид (Е171) – 0.92 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0.06 мг, барвник діамантовий блакитний FCF (Е133) – 0.01 мг.

Склад чорнила чорного (маркування капсули): шеллак 24-27% (в/в), калію гідроксид - 0.05-0.1% (в/в), барвник заліза оксид чорний (Е172) - 24-28% (в/в).

14 шт. - блістери (1) - конверти картонні (1) - пачки картонні.

Капсули кишковорозчинні тверді желатинові, непрозорі, розмір №0, зі світло-зеленими кришечкою та корпусом, з маркуванням чорнилом чорного кольору "BG-12 240 mg" на корпусі капсули; Вміст капсули - мікротаблетки білого або майже білого кольору.

1 капс.

диметилфумарат 240 мг

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 106.7 мг, кроскармеллоза натрію - 18.5 мг, кремнію діоксид колоїдний - 2.2 мг, магнію стеарат - 1.8 мг, триетилцитрат - 9.5 мг, метакриловий кислоти-метилметакрилату сополімер метакрилової кислоти та етилакрилату сополімер [1:1] – 39.87 мг, симетикон – 0.2 мг, натрію лаурилсульфат – 0.3 мг, полісорбат 80 – 0.95 мг, тальк (мікронізований) – 17.1 мг.

Склад оболонки капсули: корпус: желатин – 56.11 мг, титану діоксид (Е172) – 1.38 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0.09 мг, барвник діамантовий блакитний FCF (Е133) – 0.01 мг; кришечка – желатин – 37.41 мг, титану діоксид (Е171) – 0.92 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) – 0.06 мг, барвник діамантовий блакитний FCF (Е133) – 0.01 мг.

Склад чорнила чорного (маркування капсули): шеллак - 24-27% (в/в), калію гідроксид - 0.05-0.1% (в/в), барвник заліза оксид чорний (Е172) - 24-28% (в/в) .

14 шт. - блістери (2) - конверти картонні (2) - пачки картонні.

Клініко-фармакологічна група: Імуномодулятор. Препарат, що застосовується при розсіяному склерозі

Фармако-терапевтична група: Інші препарати для лікування захворювань нервової системи

Показання для застосування.

лікування дорослих пацієнтів з рецидивуючим ремітуючим розсіяним склерозом (важлива інформація про популяції пацієнтів, для яких встановлена ефективність препарату, викладена у розділі "Фармакодинаміка").

відкрити список кодів МКБ-10.

Режим дозування

Застосування препарату необхідно починати під наглядом лікаря, який має досвід лікування даного захворювання.

Капсули чи його вміст слід подрібнювати, ділити, розчиняти, смоктати, жувати, т.к. Кишковорозчинна оболонка мікротаблеток, що знаходяться всередині капсул, перешкоджає дратівливому впливу на слизову оболонку ШКТ.

Початкова доза становить 120 мг 2 рази на добу. Через 7 днів дозу рекомендується збільшити до 240 мг двічі на добу.

При виникненні небажаних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту або епізодів «припливів» крові дозу препарату можна швидко знизити до 120 мг 2 рази на добу. Протягом 1 місяця рекомендується відновити прийом препарату Текфідера в дозі 240 мг 2 рази на добу.

Препарат Текфідеру слід приймати під час їжі, що може сприяти зменшенню інтенсивності "припливів" крові та реакцій з боку шлунково-кишкового тракту.

Особливості застосування в окремих груп пацієнтів

Літні пацієнти

У клінічних дослідженнях препарату Текфідера брала участь обмежена кількість пацієнтів віком 55 років та старше. Також до дослідження не було включено достатню кількістьпацієнтів віком 65 років і старше для того, щоб судити про відмінності у переносимості препарату літніми та молодими пацієнтами. З огляду на механізм дії активної речовини з теоретичної точки зору немає достатніх підстав для зміни дози препарату при лікуванні літніх пацієнтів.

Діти та підлітки

Безпека та ефективність застосування препарату Текфідера у дітей та підлітків віком від 10 до 18 років не встановлені через відсутність даних. Немає даних про лікування препаратом Текфідера розсіяного склерозу у дітей віком до 10 років.

Застосування у пацієнтів з порушеннями функцій нирок та/або печінки

Спеціальних досліджень препарату Текфідера у пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю не проводилось. За даними клініко-фармакологічних досліджень, зміна дози препарату у даної категорії пацієнтів не потрібна. Лікування пацієнтів з тяжкою нирковою та печінковою недостатністю слід проводити з обережністю.

Побічна дія

У пацієнтів, які отримували лікування препаратом Текфідера, найчастіше (≥10% пацієнтів) спостерігалися такі небажані лікарські реакції (НЛР). як "припливи" крові та НЛР з боку шлунково-кишкового тракту (в т.ч., діарея, нудота, біль у животі, біль у верхній частині живота). "Припливи" крові та НЛР з боку шлунково-кишкового тракту частіше розвиваються на початку терапії (в основному, протягом першого місяця). У пацієнтів, у яких розвиваються подібні симптоми, "припливи" крові та шлунково-кишкові явища можуть періодично виникати і протягом усього періоду лікування. Найчастіше причиною відміни препарату Текфідера (у >1% пацієнтів) були "припливи" крові (3%) та НЛР з боку шлунково-кишкового тракту (4%).

НЛР представлені відповідно до ураження органів і систем органів (MedDRA) та класифікації ВООЗ за частотою народження: дуже часто - ≥1/10 (>10%); часто - від ≥1/100 до <1/10 (від ≥1% до <10%); нечасто – від ≥1/1000 до <1/100 (від ≥ 0.1% до <1%); рідко – від ≥1/10 000 до <1/1000 (від ≥ 0.01% до <0.1%); дуже рідко – <1/10 000 (<0.01%); частота невідома – не може бути оцінена за наявними даними.

Інфекційні та паразитарні захворювання: часто – гастроентерит.

З боку крові та лімфатичної системи: часто – лейкопенія, лімфопенія

З боку імунної системи: нечасто – гіперчутливість.

З боку нервової системи: часто – відчуття печіння.

З боку судин: дуже часто – "припливи" крові; часто - відчуття жару, що супроводжується прискореним серцебиттям.

З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – діарея, нудота, біль у верхніх відділах живота, біль у животі; часто – блювання, диспепсія, гастрит, шлунково-кишковий розлад.

З боку шкіри та підшкірних тканин: часто – свербіж, висипання, еритема.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – протеїнурія.

Загальні розлади та порушення у місці введення: часто – відчуття жару.

Лабораторні та інструментальні дані: дуже часто – кетонурія; часто – альбумінурія, підвищення активності ACT, АЛТ, лейкопенія.

додаткова інформація

"Припливи" крові

"Припливи" описуються пацієнтами як відчуття припливу крові до шкіри або відчуття жару, але можуть включати й інші прояви (наприклад, відчуття тепла, почервоніння, поколювання, печіння). У ході плацебо-контрольованих досліджень відзначалося збільшення частоти виникнення епізодів "припливів" крові (34% порівняно з 4%) та відчуття жару (7% порівняно з 2%), відповідно, у пацієнтів, які отримували препарат Текфідера, порівняно з пацієнтами , які отримували плацебо. Найчастіше інтенсивність " припливів " відзначалася пацієнтами як слабко чи помірковано виражена. Випадки тяжкого перебігу "припливів", які виявлялися поширеною еритемою, висипанням на шкірі і/або свербінням шкіри, спостерігалися менш ніж у 1% пацієнтів, які приймали препарат Текфідера.

НЛР з боку шлунково-кишкового тракту

У пацієнтів, які отримують препарат Текфідера, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, частота НЛР з боку шлунково-кишкового тракту була вищою (наприклад, діарея [14% порівняно з 10%], нудота [12\% порівняно з 9%], біль у верхніх відділах живота [10% у порівнянні з 6%], біль у животі [9% у порівнянні з 4%], блювання [8% у порівнянні з 5%] та диспепсія [5% у порівнянні з 3%]). У більшості випадків інтенсивність симптомів з боку шлунково-кишкового тракту відзначалася пацієнтами як слабко або помірно виражена. Важкі HЛР з боку шлунково-кишкового тракту. у т.ч., гастроентерит та гастрит, спостерігалися в 1% випадку у пацієнтів, які приймали препарат Текфідера.

Активність "печінкових" трансаміназ

У ході плацебо-контрольованих досліджень спостерігалися випадки підвищення активності печінкових трансаміназ. У більшості пацієнтів активність "печінкових" трансаміназ не перевищувала верхні межі норми (ВГН) даних показників більш ніж у 3 рази. Підвищення активності "печінкових" трансаміназ у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Текфідера, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо, спостерігалося переважно протягом перших 6 місяців терапії. Підвищення активності АЛТ та ACT у 3 і більше разів від ВГН відзначено, відповідно, у 5% та 2% пацієнтів, які отримували плацебо, та у 6% та 2% пацієнтів, які отримували препарат Текфідер. Випадків одночасного підвищення активності "печінкових" трансаміназ у 3 і більше разів та загального білірубіну у 2 та більше разів від BГН не спостерігалося. Підвищення активності "печінкових" трансаміназ спричинило скасування терапії менш ніж у 1% пацієнтів як у групі пацієнтів, які приймали препарат Текфідера, так і плацебо.

НЛР з боку нирок та сечовивідних шляхів

Протеїнурія спостерігалася частіше у пацієнтів, які приймали препарат Текфідера (9%) порівняно з плацебо (7%). Загальна частота НЛР з боку нирок та сечовивідних шляхів не відрізнялася у пацієнтів, які отримували препарат Текфідеру або плацебо. Випадків тяжкої ниркової недостатності не зареєстровано. Частка пацієнтів із протеїнурією ("1+" і вище) була порівнянна на фоні застосування препарату Текфідера (43%) та плацебо (40%). Як правило, вираженість протеїнурії не зростала. У порівнянні з плацебо у пацієнтів, які отримували препарат Текфідера. швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) підвищувалася, в т.ч. у пацієнтів, у яких протеїнурія становила ≥1+ при 2 послідовних дослідженнях.

НЛР з боку крові та лімфатичної системи

У більшості пацієнтів (>98%) не було виявлено відхилень від загальної кількості лімфоцитів у крові до застосування препарату Текфідера в рамках плацебо-контрольованих досліджень. Після початку лікування препаратом відмічено зниження загальної кількості лімфоцитів протягом першого року з подальшою їх стабілізацією. У середньому загальна кількість лімфоцитів знижувалася приблизно на 30% від вихідного значення. При цьому медіана та середня кількість лімфоцитів залишалися в межах норми. Загальна кількість лімфоцитів <0.5×109/л спостерігалася менше, ніж у 1% пацієнтів, які отримували плацебо, та у 6% - отримували препарат Текфідеру. Кількість лімфоцитів <0.2×109/л відзначено у 1 пацієнта, який приймав препарат Текфідера, але не спостерігався у групі плацебо. У клінічних дослідженнях, як контрольованих, і неконтрольованих, у 2% пацієнтів знизилося число лімфоцитів до значень <0.5×109/л період тривалістю щонайменше 6 міс. Більшість із цих пацієнтів зниження кількості лімфоцитів залишалося на тому ж рівні при продовженні терапії. У пацієнтів, які приймали препарат Текфідера або плацебо, частота інфекційних захворювань не відрізнялася, і становила відповідно 60% і 58%, у т.ч. та важких 2% та 2%. Не спостерігалося частішого розвитку інфекційних захворювань, зокрема. серйозних, у пацієнтів є кількістю лімфоцитів <0.8×109/л або <0.5×109/л. Відзначено випадок прогресивної мультифокальної лейкоенцефалопатії на фоні вираженої та тривалої лімфопенії. У перші 2 місяці терапії у пацієнтів відзначалася транзиторна еозинофілія.

Інші зміни лабораторних показників

У ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які отримували препарат Текфідера, кетонурія (1+ та вище) визначалася частіше (45%), ніж у групі плацебо (10%). Клінічна значимість цього спостереження не визначено.

Концентрація 1,25-дигідроксивітаміну D у крові знижувалася у пацієнтів, які приймали препарат Текфідеру або плацебо, відповідно, в середньому на 25% та 15% від вихідного значення через 2 роки лікування, а концентрація паратгормону (ПТГ) підвищувалася, відповідно, в середньому на 29% та 15%. Середні значення обох показників залишалися у межах норми.

Протипоказання до застосування

підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого допоміжного компонента препарату;

дитячий вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю клінічних даних)

З обережністю

У пацієнтів:

з початково низькою загальною кількістю лімфоцитів крові (<0.5×109/л);

з тяжкими порушеннями функції нирок (КК <30 мл/хв/1.73 м2) або печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) (відсутність клінічних даних);

із захворюваннями ШКТ при вагітності та в період грудного вигодовування (у зв'язку з обмеженими даними);

при одночасному застосуванні протипухлинних та імуносупресивних препаратів.

Умови зберігання препарату Текфідер

Препарат слід зберігати у виробничій упаковці, у захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.

Термін придатності препарату Текфідер

Термін придатності: капсули 120 мг – 4 роки; капсули 240 мг – 3 роки.

Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.