You are using an outdated browser. For a faster, safer browsing experience, upgrade for free today.
Українська
7 дней в неделю с 08:00 по 21:00 +380953112435

Аденурік® 80 мг, таблетки, вкриті оболонкою, № 28

₴499.00грн.

Аденурік® 80 мг, таблетки, вкриті оболонкою, № 28


діюча речовина: 1 таблетка, покрита оболонкою, містить фебуксостату 80 мг або 120 мг

допоміжні речовини: лактоза, гідроксипропілцелюлоза, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, кремнію діоксид водний, полівініловий спирт, титану діоксид (Е 171), поліетиленгліколь, тальк, заліза оксид жовтий (Е).


Лікарська форма

Пігулки, покриті плівковою оболонкою.

Фармакологічна група

Лікарські засоби для лікування подагри. Лікарські засоби, що пригнічують утворення сечової кислоти. Код АТХ М04А А03.

Показання

Лікування хронічної гіперурикемії при захворюваннях, що супроводжуються відкладенням кристалів уратів, у тому числі за наявності тофусів та/або подагричного артриту в даний час або в анамнезі.


Протипоказання

Гіперчутливість до активної речовини або будь-якої іншої допоміжної речовини препарату.


Спосіб застосування та дози

Рекомендована доза Аденурику становить 80 мг 1 раз на добу перорально, незалежно від їди. Якщо концентрація сечової кислоти у сироватці крові перевищує 6 мг/дл (357 мкмоль/л) після 2-4 тижнів лікування, дозу Аденуріку можна збільшити до 120 мг 1 раз на добу.


Ефект лікарського засобу виявляється досить швидко, що уможливлює повторне визначення концентрації сечової кислоти через 2 тижні. Метою лікування є зменшення концентрації сечової кислоти та підтримання її на рівні менше 6 мг/дл (357 мкмоль/л).


Тривалість профілактики нападів подагри становить щонайменше 6 місяців.

Порушення функції печінки. При порушенні функції печінки легкого ступеня доза становить 80 мг. Досвід застосування лікарського засобу у разі порушення функції печінки середнього ступеня обмежений. Дослідження ефективності та безпеки фебуксостату у хворих з тяжким порушенням функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) не проводилося.

Хворі на літній вік. Для цієї категорії хворих корекція дози не потрібна.

Хворі, які перенесли трансплантацію органів. Досвіду застосування фебуксостату цієї категорії хворих немає, тому застосування препарату не показане.

Побічні реакції

Найчастішими побічними реакціями у клінічних дослідженнях та у процесі постмаркетингового нагляду були загострення (приступи) подагри, порушення функції печінки, пронос, нудота, головний біль, висипання та набряки. Ці реакції були, в більшості випадків, легким і середнім ступенем тяжкості. Під час постмаркетингового нагляду були повідомлення про серйозні реакції гіперчутливості на фебуксостат, деякі з них супроводжувалися системними реакціями.

З боку крові та лімфатичної системи

Рідко

З боку імунної системи

Рідко

З боку харчування та обміну речовин

Часто

Не часто

Рідко

З боку психіки

Не часто

Рідко

З боку нервової системи та органів чуття

Часто

Не часто

З боку органів слуху та рівноваги

Рідко

Не часто

З боку дихальної системи

Не часто

З боку травної системи

Часто

Не часто

Рідко

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Часто

Не часто

Рідко

З боку шкіри та її похідних

Часто

Не часто

Рідко

З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини.

Не часто

Рідко

З боку нирок та сечовивідних шляхів

Не часто

Рідко

З боку репродуктивної системи та молочних залоз

Рідко

З боку організму загалом

Часто

Не часто

Рідко

Додаткові методи досліджень

Не часто

Рідко

* Побічні реакції, які спостерігалися в межах посмаркетингового аналізу.


** Діарея та відхилення результатів функціональних проб печінки від норми, що потребують терапії, спостерігалися під час клінічних досліджень, розвивалися частіше у хворих, які отримували супутню терапію колхіцином.


В рамках постмаркетингового нагляду були повідомлення про рідкісні випадки серйозних реакцій гіперчутливості на фебуксостат, у тому числі синдром Стівенса-Джонсона та анафілактичні реакції/шок. Синдром Стівенса-Джонсона характеризується прогресуючим шкірним висипанням з бульозним ураженням шкіри або слизових оболонок та подразненням слизової оболонки очей. Реакції гіперчутливості на фебуксостат можуть проявлятися такими симптомами: шкірною реакцією у вигляді інфільтрованих макулопапульозних висипів, генералізованого або ексфоліативного висипання, тромбоцитопенії та ураженням окремих органів або кількох органів (печінка та нирки, у тому числі тубулоінтестиціальний нефрит).


Загострення (приступи) подагри зазвичай спостерігалися невдовзі після початку лікування та протягом перших місяців лікування. Частота нападів подагри знижувалася з часом. Як і у разі інших препаратів для лікування подагри, при застосуванні фебуксостату рекомендується проводити профілактику гострих нападів подагри.


Передозування

Повідомлень про передозування не було. У разі передозування показана симптоматична та підтримуюча терапія.

Застосування у період вагітності та годування груддю

Обмежений досвід застосування фебуксостату під час вагітності свідчить про відсутність несприятливого впливу протягом вагітності та здоров'яе плода/новонародженого. У ході досліджень на тваринах не було відзначено його прямого чи непрямого побічного впливу протягом вагітності, розвиток ембріона/плоду та перебіг пологів. Потенційний ризик для людини невідомий. У зв'язку з вищевикладеним застосування фебуксостату протипоказане під час вагітності.

Невідомо, чи проникає фебуксостат у грудне молоко. Дослідження на тваринах показали, що фебуксостат проникає в грудне молоко і негативно впливає на розвиток новонароджених, яких годують цим молоком. У зв'язку з вищевикладеним застосування фебуксостату під час годування груддю протипоказано.


Діти

Застосування фебуксостату дітям не показано через відсутність досвіду застосування в педіатрії.


Особливості застосування

Серцево-судинні захворювання. Фебуксостат не рекомендується застосовувати хворим на ішемічну хворобу серця або застійну серцеву недостатність.

Алергія на лікарські засоби/гіперчутливість. В рамках постмаркетингового нагляду були рідкісні повідомлення про серйозні алергічні реакції/реакцію гіперчутливості, у тому числі загрозливому життю синдрому Стівенса-Джонсона та гострі анафілактичні реакції/шок. Найчастіше вони спостерігалися протягом першого місяця застосування фебуксостату. У кількох хворих спостерігалися порушення функції нирок та/або гіперчутливість до алопуринолу в анамнезі. У деяких випадках тяжкі побічні реакції гіперчутливості залучали нирки та печінку. Хворі повинні бути поінформовані про симптоми гіперчутливості/алергії, а також за ними слід спостерігати розвиток таких реакцій. При появі серйозних алергічних реакцій/реакцій гіперчутливості застосування фебуксостату слід негайно припинити, оскільки раннє припинення застосування покращує прогноз. Якщо у хворого мали місце алергічна реакція/реакція гіперчутливості, у тому числі синдром Стівенса-Джонсона, та гострі анафілактичні реакції/шок, то повторне призначення фебуксостату протипоказане.


Загострення (напад) подагри. Лікування Фебуксостат слід починати тільки в період після загострення хвороби. Як і інші лікарські засоби, що знижують рівень уратів, фебуксостат може спровокувати напад подагри на початку лікування за рахунок зміни рівня сечової кислоти через вихід уратів із депо. На початку лікування фебуксостатом рекомендується призначити нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) або колхіцин терміном не менше 6 місяців для профілактики нападів подагри. При розвитку нападу і натомість застосування фебуксостату лікування продовжують. Одночасно проводять відповідну терапію загострення подагри. При тривалому застосуванні фебуксостату частота та тяжкість нападів подагри зменшуються.


Відкладення ксантинів. Як і у випадку з іншими лікарськими засобами, що знижують рівень уратів, у хворих з прискореним утворенням уратів (наприклад, на тлі злоякісних новоутворень або при синдромі Леш-Ніхана) можливе суттєве збільшення абсолютної концентрації ксантинів у сечі, що супроводжується їх відкладенням у сечовивідних шляхах. Через обмеженість досвіду застосування фебуксостату за такого стану препарат не показаний хворим.


Меркаптопурин/азатіоприн. Фебуксостат не рекомендується застосовувати хворим, які отримують меркаптопурин/азатіоприн.


Захворювання печінки. У 5,0% хворих, які отримували фебуксостат, спостерігалися незначні зміни показників печінки, тому рекомендується перевіряти функціональні печінкові показники до призначення фебуксостату і під час лікування за наявності показань.


Лактоза. Лікарський засіб містить лактозу, тому пацієнтам із рідкісними спадковими захворюваннями, пов'язаними з непереносимістю галактози, недостатністю лактази або порушенням всмоктування глюкози/галактози препарат протипоказаний.


Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами


Були повідомлення про розвиток сонливості, запаморочення, парестезії та порушення чіткості зору на фоні застосування фебуксостату, тому хворим, які застосовують Аденурік, рекомендується бути обережними при керуванні транспортними засобами та роботі з іншими механізмами до тих пір, поки вони не будуть впевнені у відсутності вищезгаданих. .


Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій


Меркаптопурин/азатіоприн. Окремих досліджень взаємодії фебуксостату з меркаптопурином та азатіоприном не проводилося, але відомо, що пригнічення ксантиноксидази супроводжується підвищенням рівня меркаптопурину та азатіоприну. Оскільки фебуксостат пригнічує ксантиноксидазу, його одночасне застосування з меркаптопурином та азатіоприном не рекомендується. Дослідження взаємодії фебуксостату з цитотоксичними хіміопрепаратами не проводилося і даних щодо безпеки їх одночасного застосування немає.


Теофілін. Окремих досліджень взаємодії фебуксостату з теофіліном не проводилося, але відомо, що пригнічення ксантиноксидази може супроводжуватися підвищенням рівня теофіліну (були повідомлення про пригнічення метаболізму теофіліну за наявності інших інгібіторів ксантиноксидази). Тому необхідно з обережністю призначати фебуксостат хворим, які отримують теофілін. При одночасному застосуванні необхідно контролювати рівень теофіліну.


Напроксен та інші інгібітори глюкуронізації. Метаболізм фебуксостату залежить від активності УДФ-глюкуронілтрансферази. Лікарські засоби, що пригнічують процес глюкуронізації, наприклад НПЗЗ та пробенецид, теоретично можуть змінювати виведення фебуксостату. У здорових добровольців при одночасному застосуванні фебуксостату та напроксену по 250 мг 2 рази на добу спостерігалося посилення дії фебуксостату (C max (максимальна концентрація) становить 28 %, AUC (площа під кривою) – 41 %, t 1/2 (період напіввиведення) – 26%). У ході клінічних досліджень застосування напроксену та інших НПЗЗ/інгібіторів ЦОГ-2 не супроводжувалося клінічно значущим збільшенням побічних реакцій. Таким чином, фебуксостат можна застосовувати одночасно з напроксеном без зміни їхньої дози.


Інгібітори глюкуронізації. Потужні індуктори УДФ-глюкуронілтрансферази можуть посилювати метаболізм та знижувати ефективність фебуксостату. У хворих, які застосовують потужні індуктори глюкуронізації, рекомендується контролювати рівень сечової кислоти в плазмі крові через 1-2 тижні одночасної терапії. При відміні індуктора глюкуронізації можливе підвищення рівня фебуксотату у плазмі. У здорових добровольців застосування фебуксостату (80 мг або 120 мг 1 раз на добу) з варфарином не впливало на фармакокінетику варфарину. Одночасне застосування з фебуксостатом також не впливало на МНО та активність фактора VII.


Колхіцин/індометацин/гідрохлортіазид/варфарин. Фебуксостати можна застосовувати одночасно з колхіцином або індометацином без зміни дози препаратів. Також не потрібно змінювати дозу фебуксостату при одночасному застосуванні з гідрохлортіазидом. Одночасне застосування фебуксостату з варфарином не потребує зміни дози останнього. Застосування фебуксостату (80 мг або 120 мг один раз на добу) з варфарином не впливає на фармакокінетику останнього. Одночасне застосування з фебуксостатом також не впливало на МНО та активність фактора VІІ.


Дезіпрамін / субстрати CYP2D6. За даними, отриманими in vitro, фебуксостат є слабким інгібітором CYP2D6. У ході досліджень за участю здорових добровольців, які одночасно отримували фебуксостат і дезіпрамін, спостерігалося збільшення AUC дезіпраміну (субстрат CYP2D6) на 22%, що свідчить про слабку утискну дію фебуксостату in vivo. Таким чином, при одночасному застосуванні фебуксостату та субстратів CYP2D6 немає необхідності змінювати їх дози.


Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.


Фармакокінетика. У здорових добровольців Сmax і AUC збільшувалися пропорційно дозі після одноразового та багаторазового застосування фебуксостату у дозах від 10 мг до 120 мг. При дозах від 120 мг до 30 мг збільшення AUC було більшим, ніж пропорційно дозі. При застосуванні доз 10-240 мг кожні 24 години накопичення фебуксостату не спостерігалося. Передбачуваний середній термінальний напіввиведення (t 1/2 ) фебуксостату становив приблизно 5-8 годин.


Всмоктування. Фебуксостат швидко (t max (час досягнення максимальної концентрації) – 1,0-1,5 години) та добре (84%) всмоктується. При одноразовому та багаторазовому застосуванні фебуксостату перорально у дозах 80 мг або 120 мг 1 раз на добу Сmax відповідно становить 2,8-3,2 мкг/мл та 5,0-5,3 мкг/мл. Абсолютну біодоступність фебуксостату не аналізували. При багаторазовому застосуванні в дозі 80 мг 1 раз на добу або при одноразовому застосуванні в дозі 120 мг у поєднанні з жирною їжею Сmax зменшувалась на 49% та 38%, а AUC – на 18% та 16% відповідно. Однак це не супроводжувалося клінічно значущими змінами ступеня зменшення рівня сечової кислоти у плазмі (при багаторазовому застосуванні в дозі 80 мг). Таким чином лікарський засіб можна застосовувати незалежно від їди.


Розподіл. Передбачуваний обсяг розподілу у рівноважному стані (Vss/F) для фебуксостату змінюється від 29 до 75 л після перорального застосування у дозі 10-300 мг. Ступінь зв'язування з білками плазми (головним чином з альбуміном) становить 99,2% і не змінюється при підвищенні дози від 80 мг до 120 мг. Для активних метаболітів фебуксостату рівень зв'язування з білками плазми коливається від 82 до 91%.


Метаболізм. Фебуксостат активно метаболізується шляхом кон'югації за участю уридінфосфатглюконілтрансферази (УДФ-глюконілтрансферази) та окислення за участю ферментів системи цитохрому Р450 (CYP). Всього описано 4 фармакологічно активних гідроксильних метаболітів фебуксостату, 3 з них були виявлені у людини в плазмі крові. Дослідження in vitro на мікросомах печінки людини показали, що ці окислені метаболіти утворюються переважно під дією CYРА1, CYРА2, CYP2С8 і CYP2С9, тоді як фебуксостату глюкуронід утворюється головним чиномразом під дією УДФ-глюконілтрансферази 1А1, 1А8, 1А9.


Висновок. Фебуксостат виводиться з організму через печінку та нирки. Після прийому внутрішньо 14 С-фебуксостату в дозі 80 мг приблизно 49% виводилося з сечею у незміненому вигляді фебуксостату (3%), ацилглюкуроніду (30%), відомих окислених метаболітів та їх кон'югатів (13%) та інших невідомих метаболітів (3 . Крім ниркової екскреції, приблизно 45% виводилося з калом у незміненому вигляді фебуксостату (12%), ацилглюкуроніду (1%), відомих окислених метаболітів та їх кон'югатів (25%) та інших невідомих метаболітів (7%).


Особливі групи хворих.

Ниркова недостатність. При багаторазовому застосуванні в дозі 80 мг не було відзначено змін max фебуксостату у хворих з легкою, помірною або тяжкою нирковою недостатністю порівняно з хворими з нормальною функцією нирок. Середня загальна AUC фебуксостату збільшувалася приблизно в 1,8 раза від 7,5 мкг/год/мл у хворих з нормальною функцією нирок до 13,2 мкг/год/мл у хворих з тяжкою нирковою недостатністю. C max та AUC активних метаболітів підвищувалися у 2 та 4 рази відповідно. Однак хворим з нирковою недостатністю легкого, помірного або тяжкого ступеня корекція дози лікарського засобу не потрібна.


Порушення функції печінки. При багаторазовому застосуванні в дозі 80 мг не було відзначено істотних змін Сmax та AUC фебуксостату та його метаболітів у хворих з легкою та середньою (клас А та клас В за шкалою Чайлд-П'ю) печінковою недостатністю порівняно з хворими з нормальною функцією печінки. Дослідження лікарського засобу у хворих з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) не проводилося.


Вік. При багаторазовому пероральному застосуванні фебуксостату не було виявлено суттєвих змін AUC фебуксостату та його метаболітів у хворих похилого віку порівняно з молодими здоровими добровольцями.


Стать. При багаторазовому пероральному застосуванні лікарського засобу Сmax та AUC фебуксостату у жінок були на 24% та 12% вище, ніж у чоловіків. Однак Сmax і AUC, скориговані по масі тіла були схожі для обох груп, тому зміна дози фебуксостату залежно від статі не потрібна.

Основні фізико-хімічні властивості

Термін придатності

3 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

Умови зберігання

Overall Rating 5
Написати відгук
Будь ласка авторизуйтесь або створіть обліковий запис для того, щоб написати відгук.