You are using an outdated browser. For a faster, safer browsing experience, upgrade for free today.
Українська
7 дней в неделю с 08:00 по 21:00 +380953112435

Револад (Револейд, Revolade)

₴4500.00грн.
Власник реєстраційного посвідчення:
NOVARTIS PHARMA, AG (Швейцарія)
Вироблено:
Glaxo Operations UK, Limited (Велика Британія) або Glaxo Wellcome, S.A. (Іспанія)
Активна речовина: елтромбопаг (eltrombopag)

Лікарські форми
Револейд
Таб., покр. плівковою оболонкою, 25 мг: 28 шт.
Таб., покр. плівковою оболонкою, 50 мг: 28 шт.
Форма випуску, упаковка та склад препарату Револейд
Пігулки, покриті плівковою оболонкою білого кольору, круглі, двоопуклі, на одній стороні вигравірувано "GS NX3" і "25".
1 таб.
елтромбопаг оламіну 31.9 мг,
що відповідає вмісту елтромбопагу 25 мг
Допоміжні речовини: манітол - 29.7 мг, целюлоза мікрокристалічна - 14.9 мг, повідон К30 - 3.2 мг.

Екстрагранулові компоненти: целюлоза мікрокристалічна – 238.8 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 28 мг, магнію стеарат – 3.5 мг.
Склад плівкової оболонки: опадрай® білий YS-1-7706-G – 14 мг (гіпромелоза – 8.365 мг, титану діоксид – 4.375 мг, макрогол 400 – 1.12 мг, полісорбат 80 – 0.14 мг).

7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
Пігулки, покриті плівковою оболонкою коричневого кольору, круглі, двоопуклі, на одній стороні вигравірувано "GS UFU" і "50".
1 таб.
елтромбопаг оламіну 63.8 мг,
що відповідає вмісту елтромбопагу 50 мг
Допоміжні речовини: манітол - 59.5 мг, целюлоза мікрокристалічна - 29.8 мг, повідон К30 - 6.4 мг.

Екстрагранулові компоненти: целюлоза мікрокристалічна – 159.1 мг, карбоксиметилкрохмаль натрію (тип А) – 28 мг, магнію стеарат – 3.5 мг.
Склад плівкової оболонки: опадрай® коричневий 03B26716 - 14 мг (гіпромелоза - 8.75 мг, титану діоксид - 3.09 мг, макрогол 400 - 0.875 мг, барвник заліза оксид жовтий - 0.99 мг) барвник заліза оксид червоний.

7 шт. - блістери (4) - пачки картонні.
Клініко-фармакологічна група: Стимулятор тромбопоезу
Фармако-терапевтична група: Гемопоеза стимулятор

Фармакологічна дія
Стимулятор гемопоезу. Тромбопоетин - це основний цитокін, який бере участь у регуляції мегакаріопоезу та виробленні тромбоцитів. Він є ендогенним лігандом для рецептора тромбопоетину. Елтромбопаг взаємодіє з трансмембранним доменом людського рецептора тромбопоетину і ініціює каскад передачі сигналу, що нагадує такий для ендогенного тромбопоетину, що супроводжується індукцією проліферації та диференціювання мегакаріоцитів із клітин-попередників кісткового мозку.
Елтромбопаг відрізняється від тромбопоетину з погляду впливу на агрегацію тромбоцитів. На відміну від тромбопоетину, вплив елтромбопага на тромбоцити здорової людини не посилює агрегацію під дією аденозиндифосфату (АДФ) та не стимулює експресію Р-селектину. Елтромбопаг не перешкоджає агрегації тромбоцитів під дією АДФ чи колагену.

Фармакокінетика
Параметри фармакокінетики елтромбопагу після його введення пацієнтам з ідіопатичною тромбоцитопенічною пурпурою (ІТП) представлені в таблиці нижче.
Середні геометричні (довірчий інтервал (ДІ) 95%) значення плазмових параметрів фармакокінетики елтромбопага у рівноважному стані у дорослих пацієнтів із ІТП

Схема лікування елтромбопагом Cmax
(мкг/мл) AUC(0-t)
(мкг×ч/мл)
50 мг 1 раз на добу
(n = 34) 8.01
(6.73; 9.53) 108
(88; 134)
75 мг 1 раз на добу
(n = 26) 12.7
(11; 14.5) 168
(143; 198)
Дані залежності концентрації елтромбопага в плазмі крові від часу, отримані у 590 пацієнтів з вірусним гепатитом С (ВГС), включених у дослідження III фази TPL103922/ENABLE 1 і TPL108390/ENABLE 2, були об'єднані з даними у пацієнтів з ВГС, включених у фази TPL102357, та здорових дорослих добровольців у групі для аналізу фармакокінетики. Результати вимірювань Cmax та AUC(0-t) елтромбопага для пацієнтів з ВГС, включених у дослідження III фази, представлені в таблиці для кожної дози, що досліджується. Найбільш високу експозицію елтромбопагу спостерігали у пацієнтів з ВГС при дозах елтромбопагу, що призначаються (згідно з таблицею нижче).
Середні геометричні (ДІ 95%) значення стаціонарних параметрів елтромбопага у плазмі крові у пацієнтів із хронічним ВГС

Доза елтромбопагу
(1 раз на добу) N Cmax
(мкг/мл) AUC(0-t)
(мкг×ч/мл)
25 мг 330 6.40
(5.97; 6.86) 118
(109, 128)
50 мг 119 9.08
(7.96; 10.35) 166
(143, 192)
75 мг 45 16.71
(14.26; 19.58) 301
(250, 363)
100 мг 96 19.19
(16.81; 21.91) 354
(304, 411)
Дані представлені у вигляді середнього геометричного (ДІ 95%). AUC (0-t) та Cmax засновані на вторинних оцінках даних для кожного пацієнта з фармакокінетичної групи у високій дозі.

Всмоктування
Елтромбопаг всмоктується та досягає Cmax через 2-6 годин після прийому внутрішньо. Спільний прийом елтромбопагу з антацидами та іншими продуктами, що містять полівалентні катіони (наприклад, молочні продукти та мінеральні добавки), значно знижує експозицію елтромбопагу.
Абсолютна біодоступність елтромбопага при внутрішньому прийомі не була встановлена. На підставі показників ниркової екскреції препарату та аналізу метаболітів, що виводяться через кишечник, було показано, щое значення всмоктування похідних препарату після введення його одноразової дози 75 мг склало щонайменше 52%.

Розподіл
Зв'язування з білками плазми високе (>99.9%). Елтромбопаг є субстратом для BCRP (білок резистентного раку молочної залози), але не для Р-глікопротеїну або ОАТР1В1.

Метаболізм
Елтромбопаг, що всмоктався, піддається активному метаболізму. Метаболізується переважно шляхом розщеплення, окислення та кон'югації, з глюкуроновою кислотою, глутатіоном або цистеїном. За даними клінічного дослідження препарату, міченого радіоактивним ізотопом, було показано, що частку елтромбопага припадає близько 64% радіоактивного ізотопу вуглецю в плазмі. Другорядні метаболіти, на частку кожного з яких припадає менше 10% радіоактивності плазми, утворюються шляхом глюкуронідації та окислення.
Ґрунтуючись на дослідженні міченого радіоактивним ізотопом елтромбопагу, було встановлено, що приблизно 20% дози препарату метаболізується шляхом окислення.
Дослідження in vitro показали, що CYP1A2 та CYP2C8 є ізоферментами, що відповідають за окисний метаболізм, тоді як уридин-дифосфо-глюкуронілтрансферази UGT1A1 та UGT1A3 – ізоферментами, що відповідають за глюкуронізацію. У процесі розщеплення можуть брати участь бактерії із нижніх відділів ШКТ.

Виведення
Переважним шляхом виведення елтромбопагу є виділення через кишківник (59%); при цьому 31% дози виявляється у сечі у вигляді метаболітів. Вихідна речовина у сечі відсутня. У незмінному вигляді з фекаліями виводиться близько 20% введеного препарату. T1/2 елтромбопага із плазми становить близько 21-32 год.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Фармакокінетика елтромбопагу вивчалася після призначення препарату дорослим пацієнтам із порушенням функцій нирок. Після введення елтромбопагу в одноразовій дозі 50 мг пацієнтам із легкими порушеннями функції нирок AUC(0-∞)
елтромбопага зменшувалася на 32% (90% ДІ: 63% зниження та 26% підвищення); пацієнтам з помірними порушеннями функції нирок - на 36% (90% ДІ: - 66% зниження та 19% підвищення); пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок – на 60% (90% ДІ: 18% зниження, 80% зниження) порівняно зі здоровими добровольцями. У пацієнтів з порушенням функції нирок відмічалася тенденція до зниження експозиції елтромбопагу у плазмі, проте при порівнянні таких пацієнтів та здорових добровольців було виявлено суттєву варіабельність показників експозиції.
Після введення всередину елтромбопагу в одноразовій дозі 50 мг пацієнтам з цирозом печінки (порушенням функції печінки) AUC(0-∞) елтромбопагу збільшувалась на 41% (90% ДІ: 13% зниження та 128% збільшення); пацієнтам з помірними порушеннями функції печінки – на 93% (90% ДІ: 19% зниження та 213% збільшення); пацієнтам з тяжкими ураженнями функції печінки – на 80% (90% ДІ: 11% зниження та 192% збільшення) порівняно зі здоровими добровольцями. При порівнянні таких пацієнтів та здорових осіб було виявлено суттєву варіабельність показників експозиції.
Вплив порушення функції печінки на фармакокінетику елтромбопага при повторному призначенні препарату оцінювався за допомогою групового аналізу фармакокінетики у 28 здорових дорослих добровольців та 79 пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки. Згідно з результатами групового аналізу фармакокінетики, у пацієнтів з цирозом печінки (порушенням функції печінки) відзначалися вищі плазмові показники AUC(0-t) елтромбопагу порівняно з показниками здорових добровольців, при цьому значення AUC(0-t) зростали з підвищенням балових показників шкалою Чайлд-П'ю. Порівняно зі здоровими добровольцями у пацієнтів з легкими порушеннями функції печінки плазмові показники AUC(0-t) елтромбопагу були вищими приблизно на 87–110%, а у пацієнтів із помірними порушеннями функції печінки — приблизно на 141–240%.
Пацієнтам з ІТП та цирозом печінки (порушенням функції печінки) слід призначати елтромбопаг з обережністю та за наявності постійного спостереження. У пацієнтів з хронічною ІТП та легкими, помірними та тяжкими порушеннями функції печінки терапію елтромбопагом слід починати зі зниженої дози – 25 мг один раз на добу.
Аналогічний аналіз було проведено за участю 28 здорових дорослих добровольців та 635 пацієнтів із ВГС. Більшість пацієнтів показник за шкалою Чайлд-Пью становив 5-6 балів. За даними фармакокінетичного аналізу, пацієнти з ВГС мали вищі показники AUC(0-t) елтромбопагу порівняно з показниками здорових добровольців, при цьому значення AUC(0-t) зростали з підвищенням балових показників за шкалою Чайлд-П'ю. Порівняно зі здоровими добровольцями у пацієнтів із ВГС плазмові показники AUC(0-t) елтромбопагу були вищими приблизно на 100–144%. У пацієнтів із ВГС терапію елтромбопагом слід починати з дози 25 мг один раз на добу.
У пацієнтів східно-азіатської раси фармакокінетику елтромбопага оцінювали за допомогою аналізу популяційної фармакокінетики у 111 здорових дорослих (31 – вихідці зі Східної Азії) та 88 пацієнтів із ІТП (18)- Вихідці зі Східної Азії). На підставі результатів фармакокінетичного аналізу у пацієнтів з ІТП східно-азіатського походження (тобто японці, китайці, жителі Тайваню та корейці) показники AUC(0-t) елтромбопагу виявилися приблизно на 87% вищими, ніж у пацієнтів не східно-азіатського походження (переважно європеоїдів); при цьому корекція дози масою тіла не проводилася.
Вивчення впливу етнічної приналежності до вихідців зі Східної Азії на фармакокінетику елтромбопага проводили за допомогою популяційного аналізу фармакокінетики за участю 635 пацієнтів із ВГС (145 пацієнтів східноазіатського походження та 69 пацієнтів південно-східноазіатського). На підставі результатів популяційного аналізу фармакокінетики встановлено, що у пацієнтів східно-азіатського та південно-східноазіатського походження спостерігалася подібна фармакокінетика елтромбопагу. У середньому у пацієнтів східно-азіатського та південно-азіатського походження значення AUC(0-t) елтромбопагу у плазмі крові були приблизно на 55% вищими порівняно з пацієнтами інших рас (переважно європеоїдної).
Вплив статі на фармакокінетику елтромбопага оцінювали за допомогою аналізу популяційної фармакокінетики у 111 здорових добровольців (з них 14 – жіночої статі) та 88 пацієнтів з ІТП (з них 57 – жіночої статі). За даними популяційного фармакокінетичного аналізу, плазмовий показник AUC(0-t) елтромбопага у пацієнток з ІТП виявився приблизно на 50% вищим у порівнянні з пацієнтами чоловічої статі; при цьому корекція доз масою тіла не проводилася.
Вплив статі на фармакокінетику елтромбопага оцінювали за допомогою популяційного аналізу фармакокінетики за участю 635 пацієнтів із ВГС (260 жінок). За результатами оцінки за допомогою моделі у жінок з вірусом гепатиту С значення AUC(0-t) елтромбопагу в плазмі крові були на 41% вищими в порівнянні з чоловіками.
Вікові відмінності щодо фармакокінетики елтромбопага оцінювали за допомогою популяційного аналізу фармакокінетики за участю 28 здорових добровольців та 635 пацієнтів з ВГС віком від 19 до 74 років. За результатами оцінки за допомогою моделі у літніх пацієнтів (> 60 років) значення AUC(0-t) елтромбопагу в плазмі крові були на 36% вищими порівняно з молодшими пацієнтами.

Показання для застосування
з метою зменшення ризику кровотечі при лікуванні тромбоцитопенії у пацієнтів з хронічною імунною (ідіопатичною) тромбоцитопенічною пурпурою (ІТП) за недостатньої ефективності кортикостероїдів, імуноглобулінів або спленектомії;
з метою забезпечення можливості проведення або оптимізації противірусної терапії, що включає інтерферон, при лікуванні тромбоцитопенії у пацієнтів з хронічним вірусним гепатитом С (ВГС).

Режим дозування
Режим дозування встановлюється індивідуально виходячи з кількості тромбоцитів.
У більшості пацієнтів підвищення кількості тромбоцитів відбувається через 1-2 тижні лікування.
Препарат Револейд слід приймати за чотири години до або через чотири години після прийому антацидів, молочних продуктів або мінеральних добавок, що містять поливалентні катіони (наприклад, алюміній, кальцій, залізо, магній, селен та цинк).
Препарат можна приймати з їжею, що містить невелику кількість кальцію (50 мг) або, що переважно зовсім не містить кальцій.

Дорослі
Пацієнти з хронічною імунною (ідіопатичною) тромбоцитопенією

Для досягнення та підтримки кількості тромбоцитів ≥ 50 000/мкл необхідно використовувати мінімально ефективну дозу препарату Револейд. Підбір доз ґрунтується на зміні кількості тромбоцитів. У клінічних дослідженнях підвищення кількості тромбоцитів спостерігалося протягом 1-2 тижнів після початку терапії препаратом Револейд та зниження відбувалося протягом 1-2 тижнів після припинення прийому препарату.

Початковий режим дозування
Рекомендована початкова доза Револейду становить 50 мг 1 раз на добу.
Для пацієнтів східноазіатського походження (наприклад, китайців, японців, жителів Тайваню, корейців або тайців) прийом препарату Револейд слід починати зі зниженої дози – 25 мг 1 раз на добу.

Моніторинг та корекція дози
Після початкової терапії Револейдом необхідно коригувати дозу для підтримки кількості тромбоцитів ≥50 000/мкл, що необхідно для зменшення ризику кровотечі. Не слід перевищувати дозу 75 мг на добу.
Під час терапії Револейдом слід регулярно контролювати гематологічні показники та показники функції печінки. Дозу елтромбопагу слід коригувати відповідно до Таблиці 1 залежно від кількості тромбоцитів. Під час терапії елтромбопагом щотижня необхідно проводити повний аналіз крові доти, доки не буде досягнуто стабільного вмісту тромбоцитів ≥ 50 000/мкл принаймні протягом 4 тижнів. Після стабілізації вмісту тромбоцитів повний аналіз крові слід проводити щомісяця.
Слід використовувати найменшу дозу препарату, що дозволяє підтримувати вміст тромбоцитів на необхідному з клінічного погляду уроназовні.

Таблиця 1. Корекція дози елтромбопага для пацієнтів з ІТП
Зміст тромбоцитів Корекція дози або відповідь
< 50 000/мкл протягом принаймні 2 тижнів терапії Збільшити добову дозу на 25 мг до максимальної дози 75 мг/добу.
≥ 200 000/мкл, але ≤ 400 000/мкл Зменшити добову дозу до 25 мг. Через 2 тижні оцінити ефект нової дози та прийняти рішення щодо подальшої корекції дози.
> 400 000/мкл Зупинити прийом елтромбопагу; збільшити частоту дослідження вмісту тромбоцитів до 2 разів/тиж. Якщо вміст тромбоцитів <150 000/мкл, то слід відновити терапію в найменшій добовій дозі.
Стандартна корекція дози у бік зниження або підвищення повинна становити 25 мг на добу. Однак у деяких пацієнтів може знадобитися комбінація різних доз у різні дні.
Після будь-якої корекції дози Револейду вміст тромбоцитів слід контролювати щонайменше щотижня протягом 2-3 тижнів. Через щонайменше 2 тижні слід оцінити вміст тромбоцитів у пацієнтів для розгляду необхідності подальшої корекції дози.
У пацієнтів з цирозом печінки (порушенням функції печінки) підвищувати дозу слід не раніше як за 3 тижні.

Скасування препарату
Лікування препаратом Револейд слід припинити, якщо вміст тромбоцитів не збільшується до значення, достатнього для зменшення ризику кровотеч, після 4 тижнів терапії елтромбопагом у дозі 75 мг на добу.
Пацієнти з хронічним ВГС, що супроводжується тромбоцитопенією
При прийомі препарату Револейд у поєднанні з противірусною терапією необхідно враховувати повну інформацію щодо спільного медичного застосування цих препаратів.
Для підтримки та досягнення необхідної кількості тромбоцитів використовують мінімально ефективну дозу препарату необхідного для початку та оптимізації противірусної терапії. Підбір доз ґрунтується на відновленні кількості тромбоцитів.
Препарат Револейд не застосовують для нормалізації кількості тромбоцитів. У клінічних дослідженнях підвищення кількості тромбоцитів спостерігалося протягом 1 тижня після початку лікування препаратом Револейд.

Початковий режим дозування
Початкова доза Револейду становить 25 мг 1 раз на добу. Не потрібна корекція дози для пацієнтів з ВГС східно-азіатського походження (наприклад, китайців, японців, жителів Тайваню, корейців або тайців) або пацієнтів з легким порушенням функції печінки.

Моніторинг та підбір дози
Дозу елтромбопага збільшують на 25 мг кожні 2 тижні до досягнення вмісту тромбоцитів у крові, оптимального для початку противірусної терапії та відповідно до Таблиці 2. Контролювати кількість тромбоцитів необхідно щотижня в період початку противірусної терапії.
Під час противірусної терапії необхідно коригувати дозу елтромбопагу таким чином, щоб уникнути зниження дози пегінтерферону. Кількість тромбоцитів слід моніторувати щотижня до досягнення їхнього стабільного рівня. Надалі необхідно здійснювати моніторинг загального аналізу крові, включаючи дослідження кількості тромбоцитів та мазків периферичної крові. Не слід перевищувати дозу 100 мг на добу. Інформацію про рекомендовані дози пенгінтерферону альфа та рибавірину отримують з інструкції щодо застосування цих препаратів.
Таблиця 2. Корекція дози елтромбопагу для пацієнтів із ВГС під час противірусної терапії
Кількість тромбоцитів Корекція дози або відповідь
<50 000/мкл протягом принаймні 2 тижнів терапії Збільшити добову дозу на 25 мг, але не вище 100 мг/добу.
Overall Rating 5
Написати відгук
Будь ласка авторизуйтесь або створіть обліковий запис для того, щоб написати відгук.