Інструкція із застосування Алкеран 2мг 25 шт. таблетки покриті плівковою оболонкою
Склад, форма випуску та упаковка
Пігулки - 1 таб.
Діюча речовина: Мелфалан 2 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, Опадрай® білий YS-1-18097-A (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол).
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, 2 мг.
По 25 таблеток у флаконі з жовтого скла типу III, запаяному мембраною і закупореному кришкою, що накручується, з пристроєм проти розтину дітьми. По 1 флакон разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку картонну.
Опис лікарської форми
Пігулки, покриті плівковою оболонкою, білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі, на одній стороні яких методом видавлювання нанесені написи: "GX ЕНЗ" і на іншій стороні: "А". Ядро таблетки білого чи майже білого кольору.
Фармакотерапевтична група
Протипухлинний засіб, що алкілює з'єднання.
Фармакокінетика
Всмоктування препарату при прийомі внутрішньо неповне та варіабельне: час виявлення препарату в плазмі коливається від 0 до 336 хвилин (пов'язане з мінливою всмоктуванням у шлунково-кишковому тракті, швидким гідролізом та наявністю ефекту "першого проходження" через печінку), а величина пікової концентрації - від 70 нг/мл.
Біодоступність коливається від 25% до 89%, становить у середньому 61%. Після прийому мелфалану в дозі 0,2-0,25 мг/кг маси тіла максимальна плазмова концентрація (87-350 нг/мл) відзначається через 0,5-2,0 год. Зв'язок з білками плазми - 60-90%, близько 30% зв'язується необоротно. Об'єм розподілу – 0,5 л/кг. Метаболізується з утворенням неактивних метаболітів у рідинах та тканинах організму. Середній період напіввиведення – 1,12+0,15 год.
При прийомі таблеток Алкерану безпосередньо після їди час досягнення максимальних концентрацій збільшується, а площа під фармакокінетичною кривою ("Концентрація в плазмі - час") зменшується на 39-45%.
Виводиться нирками – 50% (10-15% у незміненому вигляді), з фекаліями – 20-50%. Не видаляється при гемодіалізі.
Фармакодинаміка
Мелфалан є біфункціональним засобом алкілу, що відноситься до групи хлоретиламінів. Процес алкілування полягає в ковалентному зв'язуванні утворених з двох біс-2-хлоретильних груп вуглецевих проміжних сполук з гуаніном в 7 позиції ДНК і перехресному зв'язуванні двох спіралей ДНК, що призводить до порушення реплікації клітин. Активний щодо пухлинних клітин, що покояться і активно діляться.
Показання до застосування
Множинна мієлома. Прогресуючий рак яєчників. Справжня поліцитемія.
Протипоказання до застосування
Підвищена чутливість до мелфалану та інших складових частин таблеток. Вагітність та період годування груддю.
З обережністю:
Стан після променевої терапії, що передувала терапія цитостатиками, анемія, лейкопенія (число лейкоцитів нижче 2000/мкл), тромбоцит співу (нижче 50000/мкл), вітряна віспа, оперізуючий герпес та ін. інфекції, термінальна; тяжкі супутні захворювання: паренхіматозний гепатит, подагричний артрит, уратна нефропатія, нефрит та захворювання серцево-судинної системи у стадії декомпенсації.
Вагітність та лактація
Протипоказано приймати у період вагітності та лактації.
Побічна дія
З боку органів кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, рідко – анемія.
З боку печінки та системи травлення: нудота, блювання (у 30%), діарея, стоматит, виразки шлунка та дванадцятипалої кишки (ризик розвитку цих побічних дій значно посилюється при проведенні комбінованої цйтостатичної терапії), рідко – порушення функції печінки, клінічні прояви жовтяниця. Алергічні реакції: кропив'янка, набряк, висипання, анафілактичний шок.
З боку дихальної системи: рідко – інтерстиціальний пневмоніт та фіброз легень.
Інші: гіперурикемія, рідко – алопеція, дуже рідко – гемолітична анемія. Можливий розвиток аменореї та азооспермії. У хворих з первісними ознаками ниркової недостатності на фоні прийому мелфалану на ранніх етапах лікування відзначалося виражене скороминуще підвищення рівня сечовини у сироватці крові. На тлі лейкопенії/нейтропенії можливий розвиток вторинних інфекцій. Мелфалан (як і інші алкілуючі протипухлинні препарати) при тривалому застосуванні може спричинити розвиток гострого лейкозу.
Взаємодія з лікарськими засобами
Одночасне призначення з налідиксовою кислотою у дітей може призвести до смерті внаслідок розвитку геморагічного ентероколіту.
Хлорпромазин, хлорамфенікол та метамізол натрію посилюють вираженість мієлодепресивної дії.
Цисплатин індукує порушення функції нирок та знижує кліренс мелфалану. Циклоспорин і великі дози мелфалану є потенційно небезпечною комбінацією через можливий розвиток порушень функції нирок (сам по собі препарат нефротоксичність не має).
При одночасному прийомі з живими вірусними вакцинами можлива інтенсифікація процесу реплікації вакцинного вірусу, посилення його побічних/несприятливих ефектів та/або зниження вироблення антитіл в організмі хворого у відповідь на введення вакцини.
Спосіб застосування та дози
Всередину. При прийомі таблетки не слід ділити на частини.
Абсорбція мелфалан після прийому внутрішньо варіабельна. При необхідності дозу можна поступово збільшувати до появи ознак мієл про супресію, щоб забезпечити терапевтичні концентрації препарату.
Множинна мієлома:
Зазвичай доза становить 0,15 мг/кг маси тіла на добу (приймається у кілька прийомів) протягом 4 днів з інтервалами 6 тижнів.
Для отримання більш детальної інформації щодо використання інших схем терапії рекомендується звернутися до спеціальної літератури.
Деякі схеми лікування додатково включають преднізолон, що підвищує ефективність лікування порівняно з монотерапією Алкераном. Комбінована терапія зазвичай проводиться інтермітуючими курсами.
Тривала терапія понад рік не покращує результати.
Прогресуючий рак яєчників
Зазвичай, доза становить 0,2 мг/кг маси тіла на добу протягом 5 днів. Курси повторюють через кожні 4-8 тижнів або з відновленням функції кісткового мозку.
Справжня поліцитемія
Для індукції ремісії препарат, як правило, призначають у дозі 6-10 мг на добу. протягом 5-7 днів, потім дозу знижують до 2-4 мг на добу. до досягнення терапевтичного ефекту
Для підтримуючої терапії препарат призначають у дозі 2-6 мг один раз на тиждень.
Застосування у дітей
Алкеран у звичайному діапазоні доз застосовується у дітей лише в окремих випадках, тому конкретні рекомендації щодо дозування відсутні.
Застосування у пацієнтів похилого віку
Алкеран часто використовується в осіб похилого віку в звичайному діапазоні доз, при цьому слід бути обережним через можливе зниження функції нирок, печінки, серця і терапії супутніх захворювань, що проводиться одночасно. Спеціальної інформації щодо застосування препарату у пацієнтів цієї вікової групи немає.
Застосування у пацієнтів з нирковою недостатністю
Кліренс Алкерану при нирковій недостатності може бути знижений. Існуючі дані з фармакокінетики не підтверджують абсолютну необхідність зниження дози Алкерану у пацієнтів з нирковою недостатністю, проте доцільно на початкових етапах лікування до встановлення його переносимості проводити терапію у знижених дозах. Пацієнти при цьому повинні знаходитись під ретельним наглядом. Початкову дозу встановлюють залежно від кліренсу креатиніну; наступні дози визначають відповідно до реакції з боку периферичної крові.
Передозування
Найбільш ймовірними ранніми проявами гострого передозування Алкерану при прийомі внутрішньо є порушення з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту, блювання та діарею. Основна токсична дія мелфалану полягає у пригніченні функції кісткового мозку з розвитком лейкопенії, тромбоцитопенії та анемії.
Лікування – симптоматичне. Специфічного антидоту немає. Необхідний ретельний контроль показників периферичної крові протягом як мінімум 4-х тижнів після передозування, доки не буде відзначено ознак їх нормалізації.
Запобіжні заходи та особливі вказівки
Алкеран слід використовувати лише під наглядом лікаря, який має досвід застосування протипухлинних препаратів.
Оскільки Алкеран є сильнодіючим мієлосупресивним засобом, необхідно проводити регулярний контроль клітинного складу крові, щоб уникнути можливого розвитку надмірної мієлосупресії та ризику незворотної аплазії кісткового мозку. Кількість клітин крові може продовжувати знижуватися і після припинення прийому препарату, тому за перших ознак занадто різкого зниження числа лейкоцитів або тромбоцитів лікування має бути тимчасово припинено.
Алкеран слід використовувати з обережністю у пацієнтів, які нещодавно пройшли курс променевої терапії або хіміотерапії, у зв'язку з можливістю посилення токсичного впливу на кістковий мозок.
При призначенні хворим з множинною мієломою та супутньою хронічною нирковою недостатністю можливе тимчасове збільшення вмісту сечовини в плазмі.
Для профілактики гіперурикемії рекомендується рясне питво, препарати, що підлуговують сечу, алопуринол.
Необхідна відмова від імунізації (якщо вона не схвалена лікарем в інтервалі від 3 міс. до 1 року після прийому препарату); іншим членам сім'ї хворого, які проживають з ним, слід відмовитися від імунізації пероральною вакциною проти поліомієліту (уникати контактів з людьми, які отримували вакцину проти поліомієліту, або носити захисну маску, що закриває ніс та рот).
При використанні Алкерану слід виконувати рекомендації щодо застосування цитотоксичних препаратів.
Жінкам та чоловікам під час лікування Алкераном та як мінімум протягом 3 міс. після закінчення слід використовувати надійні способи контрацепції.
Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами
Умови харчування
У холодильнику +2+8 градусів
Умови відпустки з аптек
За рецептом