Активна речовина: мітоміцин (mitomycin)
Лікарська форма
Мітоміцин
Ліофілізат д/пригот. р-ну д/ін'єкц. 10 мг: фл. 1, 3 чи 5 шт.
Форма випуску, упаковка та склад препарату Мітоміцин
Ліофілізат для приготування розчину для ін'єкцій у вигляді пористої маси сірого або сірого з фіолетовим відтінком кольору.
1 фл.
мітоміцин 20 мг
Допоміжні речовини: маніт, декстроза.
Клініко-фармакологічна група: Протипухлинний антибіотик
Фармако-терапевтична група: Протипухлинний засіб, антибіотик
Фармакологічна дія
Протипухлинний засіб із групи мітозанових антибіотиків. Мітоміцин виділений із культури гриба Streptomyces caespitosus. Пригнічує синтез ДНК, при високих концентраціях пригнічує синтез білка та РНК. Найбільш активний у G1 та S-фазах мітозу. Після ферментативної активації у тканинах він діє як бі- або трифункціональний алкілувальний засіб. Має відносно слабку імунодепресивну активність. Як і інші цитостатики, має мієлосупресивну дію.
Фармакокінетика
Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Біотрансформується переважно у печінці. T1/2 двофазний (5-15 хв початкова фаза та близько 50 хв - кінцева). Виводиться переважно нирками (близько 10% у незміненому вигляді). Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. При введенні в сечовий міхур практично не всмоктується.
Показання до активних речовин препарату Веро-мітоміцин
Рак шлунка, рак підшлункової залози, рак печінки, рак жовчних проток, рак товстої кишки та прямої кишки, рак стравоходу, рак молочної залози, рак шийки матки, рак ендометрію, рак вульви, недрібноклітинний рак легені, мезотеліома, рак ниркових балій та сечоводів рак сечового міхура, рак передміхурової залози, злоякісні пухлини голови та шиї.
Режим дозування
Спосіб застосування та режим дозування конкретного препарату залежить від його форми випуску та інших факторів. Оптимальний режим дозування визначає лікар. Слід суворо дотримуватися відповідності лікарської форми конкретного препарату, що використовується, показанням до застосування та режиму дозування.
Встановлюють індивідуально, залежно від показань та стадії захворювання, стану системи кровотворення, схеми протипухлинної терапії.
Вводять внутрішньовенно струминно повільно або внутрішньоміхурово (при пухлинах сечового міхура). При необхідності мітоміцин може бути введений внутрішньоартеріально, внутрішньоплеврально або внутрішньочеревно.
Побічна дія
З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія. Пригнічення функції кісткового мозку може виникнути будь-коли протягом 8 тижнів. Найбільше зниження кількості лейкоцитів та тромбоцитів у середньому спостерігається через 4 тижні, відновлення показників крові в середньому через 10 тижнів після введення засобу. Мітоміцин викликає кумулятивну мієлосупресію.
З боку дихальної системи: задишка, сухий кашель, інфільтрати у легенях. У разі виникнення легеневої токсичності застосування мітоміцину слід припинити та призначити лікування кортикостероїдами.
З боку сечовидільної системи: підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові, гемолітичний уремічний синдром, що супроводжується переважно тромбоцитопенією, мікроангіопатичною гемолітичною анемією із фрагментацією еритроцитів та ануричною формою гострої ниркової недостатності. Розвиток гемолітико-уремічного синдрому спостерігався у хворих, які отримували мітоміцин внутрішньовенно у вигляді монотерапії або у комбінації з іншими цитостатиками у дозах, що перевищують 60 мг.
З боку системи травлення: стоматит, езофагіт, нудота, блювання, анорексія, діарея, порушення функції печінки.
З боку шкіри та підшкірних тканин: оборотна алопеція; іноді - шкірний висип, виразки.
З боку серцево-судинної системи: зниження скоротливості міокарда, розвиток або посилення перебігу серцевої недостатності (у хворих, які раніше отримували доксорубіцин).
Місцеві реакції: при внутрішньовенному введенні – тромбофлебіт, при попаданні засобу під шкіру – почервоніння, біль, запалення підшкірної жирової клітковини, некроз.
При внутрішньоміхуровому застосуванні: подразнення сечостатевих шляхів, дизуричні розлади, нічний енурез, підвищена частота сечовипускання, цистит, гематурія та інші симптоми місцевого подразнення, атрофія сечового міхура. Висипання та свербіж на руках та в області геніталій.
Інші: підвищення температури тіла, відчуття оніміння або поколювання в пальцях рук та ніг; багряні смуги на нігтях, підвищена стомлюваність чи слабкість.
Протипоказання до застосування
Підвищена чутливість до мітоміцину; виражене пригнічення функції кісткового мозку; виражені порушення функції нирок; порушення згортання крові, підвищена кровоточивість; вагітність, період грудного вигодовування.
З обережністю: гострі інфекційні захворювання на вірусну, грибкову або бактеріальну етіологію, дитячий вік.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Мітоміцин протипоказаний для застосування при вагітності. При необхідності застосування в період лактації слїде припинити грудне вигодовування.
Жінки дітородного віку повинні застосовувати надійні методи контрацепції протягом усього періоду використання мітоміцину.
В експериментальних дослідженнях встановлено тератогенну дію мітоміцину.
Застосування при порушеннях функції нирок
Протипоказаний при виражених порушеннях функції нирок.
Застосування у дітей
З обережністю слід застосовувати у дітей.
особливі вказівки
Мітоміцин слід застосовувати під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними препаратами.
В/в слід вводити повільно, з великою обережністю (ретельно уникаючи потрапляння розчину в екстравазальний простір).
Протягом курсу лікування та протягом 8 тижнів після його закінчення необхідний контроль за показниками периферичної крові (кількість лейкоцитів, нейтрофілів, тромбоцитів, гемоглобіну) та концентрацією креатиніну та сечовини у сироватці крові.
Визначення рівня азоту сечовини та креатиніну в плазмі слід проводити до початку та періодично в процесі терапії. Частота проведення контролю лабораторних показників залежить від клінічного стану хворого, режиму дозування та схеми лікарської терапії, що застосовується.
Повідомлялося про летальні наслідки, зумовлені сепсисом, що розвинувся в результаті лейкопенії. Мітоміцин не слід призначати хворим із рівнем сироваткового креатиніну більше 1.7 мг/дл.
Жінкам та чоловікам під час лікування та протягом 3 місяців після закінчення терапії Мітоміцином слід використовувати надійні способи контрацепції.
Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні мітоміцину з препаратами, що мають мієлотоксичну та нефротоксичну дію, а також у поєднанні з променевою терапією можливе посилення токсичності.
При попередньому або одночасному введенні хворим на винкаалкалоїди з мітоміцином можливий розвиток гострого респіраторного дистрес-синдрому. Також розвиток цього синдрому був відзначений у пацієнтів, які отримували лікування мітоміцином та оксигенотерапію (інгаляція суміші, що містить понад 50% кисню).
У хворих, які раніше отримували доксорубіцин, при лікуванні мітоміцином можливий розвиток застійної серцевої недостатності.