Теноф, 300 мг, 30 табл.
- Виробники Gilead
- Модель: Тенофовира дизопроксил (Tenofovir disoproxil)
- Наявність: в наявності
Активна речовина: тенофовіру дизопроксил (tenofovir disoproxil)
Rec.INN зареєстроване ВООЗ
Лікарська форма
Теноф®
Таб., вкриті плівковою оболонкою, 300 мг: 30 шт.
Форма випуску, упаковка та склад препарату Теноф®
Пігулки, покриті плівковою оболонкою 1 таб.
тенофовір 300 мг
30 шт. - флакони з поліетилену високої густини (1) - пачки картонні.
Клініко-фармакологічна група: Противірусний препарат, активний щодо ВІЛ
Фармако-терапевтична група: Противірусний засіб
Фармакологічна дія
Тенофовіру дизопроксилу фумарат in vivo перетворюється на тенофовір, аналог нуклеозидмонофосфату (нуклеотиду) аденозину монофосфату. Тенофовір у подальшому перетворюється на активний метаболіт - тенофовіру дифосфат. Тенофовір - нуклеотидний інгібітор зворотної транскриптази має специфічну активність по відношенню до вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ-1 і ВІЛ-2), і вірусу гепатиту В. Тенофовіру дифосфат інгібують зворотну транскриптазу ВІЛ-1 і термінація синтезу ланцюга ДНК.
Тенофовіру дифосфат є слабким інгібітором ДНК-полімераз ссавців.
У тестах in vitro тенофовір у концентраціях до 300 мкмоль/л не впливав на синтез мітохондріальної ДНК та утворення молочної кислоти.
Противірусна активність
Противірусна активність щодо ВІЛ
Противірусна активність тенофовіру щодо лабораторних та донорських штамів ВІЛ-1 оцінювалася на лініях лімфобластоїдних клітин, первинних моноцитах/макрофагах та лімфоцитах периферичної крові. Показник ефективної концентрації тенофовіру знаходився в діапазоні від 0.04 до 8.5 мкмоль.
У культурі клітин тенофовір показав противірусну дію щодо ВІЛ-1 підтипів А, В, С, D, Е, F, G, О (ефективна концентрація знаходилася в діапазоні від 0.5 до 2.2 мкмоль), а також пригнічує на деякі штами ВІЛ- 2 (ефективна концентрація знаходилась у діапазоні від 1.6 мкмоль до 5.5 мкмоль).
При використанні тенофовіру in vitro відзначався синергізм противірусної активності препаратів. У дослідженнях комбінованого застосування препарату з інгібіторами протеаз ВІЛ та з нуклеозидними та ненуклеозидними аналогами інгібіторів зворотної транскриптази ВІЛ-1 відзначалися адитивні чи синергічні ефекти.
Противірусна активність щодо вірусу гепатиту В
Противірусну активність тенофовіру щодо вірусу гепатиту В оцінювали на лінії клітин HepG2 2.2.15. Показник ефективної концентрації тенофовіру знаходився в діапазоні 0.14 до 1.5 мкмоль при ефективній цитотоксичній концентрації >100 мкмоль. У культурах клітин дослідження противірусної активності комбінацій тенофовіру з нуклеозидними інгібіторами зворотних транскриптаз, що діють на вірус гепатиту В (емтрицитабін, ентекавір, ламівудін та телбівудин) не виявлено антагонізму активностей препаратів.
Резистентність
Резистентність за ВІЛ-1
Штами ВІЛ-1, зі зниженою чутливістю ктенофовіру та K65R мутації у зворотній транскриптазі були отримані in vitro та у деяких пацієнтів.
Застосування тенофовіру дизопроксилу фумарату слід уникати пацієнтам зі штамами мутацій K65R, які раніше отримували антиретровірусну терапію.
Резистентність при гепатиті
Мутацій вірусу гепатиту В, пов'язаних із резистентністю ктенофовіру, виявлено не було.
Фармакокінетика
Всмоктування
Після перорального прийому у ВІЛ-інфікованих хворих тенофовіру дизопроксилу фумарат швидко всмоктується та перетворюється на тенофовір. Cmax тенофовіру в сироватці крові спостерігалися через годину після прийому натще і через 2 години після прийому з їжею. Біодоступність тенофовіру з тенофовіру дизопроксилу фумарату після прийому внутрішньо натщесерце становила приблизно 25%.
В результаті прийому тенофовіру дизопроксилу фумарату з їжею збільшувалася біодоступність при пероральному прийомі, при цьому AUC і середня Cmax тенофовіру зростали приблизно на 40% і 14%.
Після першого прийому тенофовіру дизопроксилу фумарату з їжею Cmax у сироватці крові становить від 213 до 375 мг/мл.
Розподіл
Vd при рівноважному стані після внутрішньовенного введення тенофовіру приблизно оцінювався у 800 мл/кг. При концентраціях тенофовіру від 0,01 до 25 мкг/мл зв'язування тенофовіру з білками плазми та сироватки in vitro було менше 0.7% та 7.2%, відповідно.
Метаболізм
У дослідженнях in vitro було встановлено, що ні тенофовіру дизопроксилу фумарат, ні тенофовір не є субстратами ізоферментів цитохрому Р450. Більш того, при концентраціях, що значно (приблизно в 300 разів) перевищували концентрації препарату, що спостерігалися in vivo, тенофовір в умовах in vitro не інгібував метаболізм, який протікає за участю основних ізоферментів цитохрому Р450 людини (CYP3A4, CYP2D6, CYP2C9, CYP2E1 або CYP1A1/2). Тенофовіру дизопроксилу фумарат не впливав на якісь ізоферменти цитохрому Р450, за винятком CYP1A1/2 (відзначалося невелике (6%), але статистично значуще зменшення метаболізму субстрату цитохрому CYP1A1/2).
Виведення
Виведення тенофовіру головним чином відбувається через нирки за допомогою фільтрації та системи активного канальцевого транспорту.
Лінійність/нелінійність
Фармакокінетика тенофовіру не залежала від дози тенофовіру дизопроксилу фумарату (при дозі від 75 до 600 мг); багаторазовий прийом препарату в будь-якій дозі також не впливав на фармакокінетику тенофовіру.
Фармакокінетика в особливих популяціях
Обмежені дані з фармакокінетики тенофовіру у жінок вказують на відсутність суттєвих статевих відмінностей.
Не проводилося досліджень фармакокінетики за участю дітей, підлітків до 18 років та людей похилого віку старше 6S років.
Спеціальних досліджень фармакокінетики у різних етнічних групах не проводилося.
Показання для застосування.
лікування ВІЛ-1 інфекції у дорослих у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами;
лікування хронічного вірусного гепатиту В у дорослих з компенсованою печінковою недостатністю, ознаками активної реплікації вірусу, постійною підвищеною активністю в сироватці крові аланінамінотранферази (АЛТ), гістологічними свідченнями активного запального процесу та/або фіброзу.
Режим дозування
Дорослим no 1 таб./добу, внутрішньо під час їди або натще.
Для пацієнтів з легкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 50-80 мл/хв) прийом препарату Теноф 1 раз на добу є безпечним та ефективним, тому немає необхідності коригувати дозу, у цих пацієнтів необхідно проводити постійний контроль кліренсу креатиніну та рівня фосфатів у сироватці крові. .
У пацієнтів з кліренсом креатиніну від 30 до 49 мл/хв інтервал між прийомами доз препарату слід коригувати відповідно до рекомендацій, наведених у таблиці 1.
Таблиця 1. Корекція дози у пацієнтів із зміненим кліренсом креатиніну
Кліренс креатиніну (мл/хв)*
≥ 50 30-49 <30 (включаючи пацієнтів, яким необхідний гемодіаліз)
Рекомендований інтервал між прийомами Кожні 24 години Кожні 48 години Препарат Теноф призначати не рекомендується.
* - при підрахунках використовували ідеальну масу тіла (без урахування жирової тканини)
Пацієнтам з порушенням функції печінки не потрібна корекція дози препарату. Антиретровірусна терапія показана, як правило, протягом усього життя.
При лікуванні хронічного гепатиту В:
у HBeAg-позитивних пацієнтів без цирозу печінки лікування слід продовжувати принаймні протягом 6-12 місяців після підтвердження сероконверсії по НВе (зникнення HBeAg або зникнення ДНК вірусу гепатиту В, з виявленням анти-НВе), або до сероконверсії по HB і досі втрати ефективності. Для виявлення будь-яких відстрочених вірусологічних рецидивів після закінчення лікування необхідно регулярно вимірювати рівні АЛТ та ДНК вірусу гепатиту В, у сироватці крові.
у HBeAg-негативних пацієнтів без цирозу печінки лікування слід продовжувати принаймні до сероконверсії по HBs або до моменту втрати ефективності. При тривалому лікуванні протягом 2-х років рекомендується регулярно обстежувати хворого з метою підтвердження того, що обране для конкретного хворого лікування залишається адекватним.
Тривалість терапії препаратом Теноф визначається лікарем, що індивідуально лікує.
Побічна дія
З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, блювання, нудота, метеоризм, панкреатит, підвищення активності амілази, біль у животі, здуття.
З боку нервової системи: запаморочення, біль голови, депресія.
З боку імунної системи: алергічні реакції, у т.ч. ангіоневротичний набряк.
З боку обміну речовин: гіпофосфатемія, лактацидоз, гіпокаліємія.
З боку дихальної системи: задишка.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: жирова дистрофія печінки, підвищення активності печінкових ферментів (найчастіше ACT, АЛТ, ГГТ), гепатит.
З боку шкіри та підшкірно-жирової клітковини: висипання.
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: рабдоміоліз, остеомаляція (частіше проявляється болем у кістках, зрідка призводить до переломів), м'язова слабкість, міопатія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення функції нирок, у т.ч. гострі, ниркова недостатність, гострий некроз канальців нирок, синдром Фанконі, ниркова тубулопатія проксимального типу, інтерстиціальний нефрит (включаючи гострий нефрит), підвищення концентрації креатиніну, протеїнурія, поліурія, нефрогенний нецукровий діабет.
Інші: стомлюваність, астенія.
Протипоказання до застосування
дитячий вік до 18 років;
пацієнти з нирковою недостатністю з кліренсом креатиніну <30 мл/хв, а також пацієнти, яким необхідний гемодіаліз;
період лактації;
підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.
З обережністю: вік старше 65 років, ниркова недостатність з кліренсом креатиніну більше 30 мл/хв і менше 50 мл/хв, одночасно