Лейкеран (Leukeran) 2мг №25

Власник реєстраційного посвідчення:

АСПЕН ФАРМА ТРЕЙДІНГ, лімітед (Ірландія)

Вироблено:

EXCELLA, GmbH & Co.KG(Німеччина)

Код ATX: L01AA02(Хлорамбуцил)

Активна речовина: хлорамбуцил (хлорамбуцил)

Лікарська форма

Форма випуску, упаковка та склад препарату Лейкеран

Пігулки, покриті плівковою оболонкою коричневого кольору, круглі, двоопуклі, на одній стороні гравіювання "L", на іншій - "GX EG3".

Допоміжні речовини: лактоза безводна - 67.65 мг, целюлоза мікрокристалічна - 29 мг, кремній безводний колоїдний - 0.25 мг, стеаринова кислота - 1 мг, опадрай коричневий YS-1-16655-A - 3 мг (гіпромеллоза - 1.8 мг, 1.2 мг, 1.2 мг, гіпромелоза - 1.8 мг; макрогол (ПЕГ 400) – 0.24 мг, заліза оксид жовтий – 0.6 мг, заліза оксид червоний – 0.16 мг).

25 шт. - флакони темного скла (1) - картонні пачки.

Клініко-фармакологічна група: Протипухлинний препарат. Алкілююча сполука

Фармако-терапевтична група: Протипухлинний засіб, алкілююча сполука

Фармакологічна дія

Хлорамбуцил відноситься до ароматичних похідних азотистого іприту і діє як біфункціональний препарат, що алкілює. Алкілювання відбувається за допомогою утворення високоактивних радикалів етиленімоніуму. Ймовірно, відбувається перехресне зв'язування радикалів етиленімоніуму зі спіраллю ДНК та подальше порушення процесу реплікації ДНК.

Фармакокінетика

Препарат добре всмоктується із ШКТ. Cмакс (492±160 нг/мл) досягаються через 0,25 -2 год після прийому. T1/2 становить середньому 1.3 ±0.5 год. Зв'язок із білками плазми - 99%.

Після прийому внутрішньо хлорамбуцилу, міченого14Максимальна радіоактивність плазми відзначається через 40-70 хв. Хлорамбуцил виводиться з плазми в середньому через 1.5 год.

Швидко та повністю метаболізується в печінці (метаболізм пов'язаний з S-окисленням бічного ланцюга масляної кислоти) до фармакологічно активного метаболіту фенілоцтового іприту (біс-2-хлоретил-2(4-амінофеніл)-ацетилової кислоти). Виводиться нирками – 15-60%. T1/2 становить в середньому 1.8±0.4 години. AUC біс-2-хлоретил-2(4-амінофеніл)-ацетилової кислоти приблизно в 1.33 рази перевищує AUC хлорамбуцилу, що підтверджує алкілувальну активність метаболіту.

Не проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Проходить крізь плацентарний бар'єр.

Показання для застосування.

• лімфогранулематоз (хвороба Ходжкіна);

• злоякісні лімфоми (в т.ч. лімфосаркому);

• хронічний лімфолейкоз;

• макроглобулінемія Вальденстрема.

Режим дозування

Лейкеран зазвичай є одним із компонентів комбінованої терапії, у зв'язку з чим при виборі доз та режиму введення препарату слід звертатися до спеціальної літератури. Лейкеран приймається внутрішньо. Таблетки не слід ділити на частини.

Хвороба Ходжкіна

У вигляді монотерапії Лейкеран застосовують зазвичай у дозі 0.2 мг/кг маси тіла/добу протягом 4-8 тижнів.

Неходжкінські лімфоми

У вигляді монотерапії Лейкеран зазвичай застосовують спочатку у дозі 0.1-0.2 мг/кг маси тіла/добу протягом 4-8 тижнів; потім проводять підтримуючу терапію або в меншій добовій дозі, або уривчастими курсами.

Хронічний лімфолейкоз

Початкова доза Лейкерана становить 0.15 мг/кг маси тіла/сут до того часу, поки загальна кількість лейкоцитів крові знизиться до 10000/мкл. Через 4 тижні після закінчення першого курсу терапії лікування можна відновити у підтримуючій дозі 0.1 мг/кг маси тіла/добу.

Макроглобулінемія Вальденстрема

Лейкеран є препаратом вибору. Початкова доза становить 6-12 мг на добу щодня, а після розвитку лейкопенії рекомендується перейти на підтримуючу терапію в дозі 2-8 мг на добу щодня протягом невизначеного періоду часу.

Діти: Лейкеран можна застосовувати для лікування хвороби Ходжкіна та неходжкінських лімфом у дітей, використовуючи ті ж схеми, що і у дорослих.

При лімфоцитарній інфільтрації кісткового мозку або при гіпоплазії кісткового мозку добова доза Лейкерана не повинна перевищувати 0.1 мг/кг маси тіла.

Побічна дія

Визначення частоти: дуже часто (>1/10), часто (від >1/100 до <1/10), іноді (від > 1/1000 до <1/100) рідко (від > 1/10000 до <1/ 1000), дуже рідко (<1/10000).

З боку системи кровотворення:дуже часто – лейкопенія (оборотна, якщо прийом препарату припинено своєчасно), тромбоцитопенія, лімфопенія, нейтропенія, зниження вмісту гемоглобіну; вкрай рідко – незворотне пригнічення функції кісткового мозку.

З боку шлунково-кишкового тракту:часто - нудота, блювання, діарея, виразки слизової оболонки порожнини рота; рідко – гепатотоксична дія токсико-алергічного генезу (гепатонекроз або цироз, холестаз, жовтяниця).

З боку дихальної системи:вкрай рідко – інтерстиціальний фіброз легень (при тривалому прийомі хлорамбуцилу), інтерстиціальна пневмонія.

Алергічні реакції:іноді - шкірний висип; рідко – уртикароподібний висип, ангіоневротичний набряк; вкрай рідко – мультиформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку нервової системи:часто судоми у дітей з нефротичним синдромом; рідко – локальні та/або генералізовані судоми у дітей та дорослих, які отримують хлорамбуцил у терапевтичних дозах щодня або курси високодозової пульс-терапії; вкрай рідко - невпевненість при ходьбі, тремор, м'язові посмикування, периферична невропатія, парези, збудження, сплутаність свідомості, виражена слабкість, тривожність, галюцинації.

З боку сечовидільної системи:вкрай рідко – асептичний цистит.

Інші:лікарська гіпертермія, гіперурикемія чи нефропатія, обумовлена ​​підвищеним утворенням сечової кислоти (результат швидкого розпаду клітин), порушення менструального циклу, вторинна аменорея, азооспермія, вторинна малігнізація.

Протипоказання до застосування

• вагітність;

• період годування груддю;

• підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

З обережністю (необхідно зіставити ризик та користь) - пригнічення функції кісткового мозку (виражені лейкопенія, тромбоцитопенія та анемія); вітряна віспа (нині перенесена), оперізуючий герпес, гострі інфекційні захворювання вірусної, грибкової і бактеріальної природи, інфільтрація кісткового мозку пухлинними клітинами, подагра (в анамнезі), нефроуролітіаз уратний, травма голови (в анамнез ), тяжкі захворювання печінки та нирок.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Протипоказано: вагітність, період годування груддю.

Застосування при порушеннях функції печінки

Собережністю (необхідно зіставити ризик та користь) тяжкі захворювання печінки.

Застосування при порушеннях функції нирок

Собережністю (необхідно зіставити ризик та користь) - тяжкі захворювання нирок.

Застосування у дітей

Діти: Лейкеран можна застосовувати для лікування хвороби Ходжкіна та неходжкінських лімфом у дітей, використовуючи ті ж схеми, що і у дорослих.

особливі вказівки

Лейкеран є цитотоксичним засобом, який слід застосовувати лише під контролем лікаря, який має досвід застосування таких препаратів.

При неушкодженій зовнішній оболонці зіткнення таблеток Лейкерана зі шкірою нешкідливе. Розподіл таблеток заборонено. При використанні таблеток Лейкерана слід виконувати рекомендації щодо застосування цитотоксичних препаратів.

Оскільки Лейкеран може викликати незворотне пригнічення функції кісткового мозку, під час лікування необхідно систематично (не менше ніж 2-3 рази на тиждень) проводити загальний аналіз крові з підрахунком формених елементів периферичної крові.

При застосуванні в терапевтичних дозах Лейкеран пригнічує вироблення лімфоцитів та меншою мірою впливає на кількість нейтрофілів та тромбоцитів, а також на рівень гемоглобіну.

Немає необхідності припиняти прийом Лейкерана при перших ознаках зниження кількості нейтрофілів, проте слід пам'ятати, що зниження кількості нейтрофілів може тривати протягом 10 днів і більше після прийому останньої дози.

Пацієнтам, які раніше лікувалися цитостатичними препаратами або променевою терапією, Лейкеран призначають не раніше, ніж через 1,5-2 місяці після закінчення попереднього лікування, за умови відсутності вираженої лейкопенії, тромбоцитопенії та анемії.

Діти з нефритичним синдромом, пацієнти, які отримують високодозну пульс-терапію Лейкераном, а також пацієнти з судомними нападами в анамнезі повинні перебувати під ретельним наглядом лікаря протягом курсу лікування Лейкераном, оскільки у них може бути підвищений ризик розвитку судом.

Хворі з порушеннями функції виділення нирок повинні перебувати під ретельним наглядом, т.к. у них може розвинутись більш виражена мієлосупресія, пов'язана з азотемією.

При підвищенні концентрації сечової кислоти в сироватці рекомендується застосування засобів, що залужують сечу. Розвиток нефропатії можна запобігти шляхом адекватного споживання рідини або призначення алопуринолу при необхідності.

Хворим із тяжкими порушеннями функції печінки слід призначати менші дози.

Так як використання алкілуючих засобів асоційовано зі значним підвищенням частоти розвитку гострого лейкозу, при призначенні хлорамбуцилу необхідно зіставляти ризик виникнення гострого лейкозу з потенційним ефектом терапевтичного даного препарату.

Пацієнтам дітородного віку слід застосовувати надійні методи контрацепції.

Передозування

Симптоми: оборотна панцитопенія, підвищена збудливість, атаксія, повторні епілептоїдні напади типу grand mal. Специфічний антидот не відомий.

Лікування: негайне промивання шлунка, моніторинг та підтримання життєво важливих функцій організму, ретельний контроль аналізів крові та загальні підтримуючі заходи, у тому числі переливання крові або її компонентів за показаннями. Діаліз не є ефективним.

Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що пригнічують кровотворення, можливе посилення мієлотоксичності.

При одночасному застосуванні з протиподагричними засобами потрібне коригування останніх доз (хлорамбуцил може підвищувати концентрацію сечової кислоти в крові).

Трициклічні антидепресанти, а також галоперидол, мапротилін, інгібітори МАО, фенотіазини, тіоксантени можуть знижувати поріг судомної активності та підвищувати ризик виникнення судомних нападів.

Препарати, що інтенсивно зв'язуються з білками плазми, підвищують токсичність хлорамбуцилу (конкуренція на рівні зв'язку з білком).

З інактивованими вірусними вакцинами - зниження вироблення антитіл у відповідь на введення вакцини; з живими вірусними вакцинами - інтенсифікація процесу реплікації вакцинного вірусу, посилення його побічних/несприятливих ефектів та/або зниження вироблення антитіл.

Умови зберігання препарату Лейкеран

Список А. Зберігати при температурі 2-8°С у недоступному для дітей місці.

Термін придатності препарату Лейкеран