You are using an outdated browser. For a faster, safer browsing experience, upgrade for free today.
Українська
7 дней в неделю с 08:00 по 21:00 +380953112435

Золдонат 4 мг для ин'єкцій

  • Виробник: Natko
  • Модель: Zoledronic Acid
  • Наявність: В наявності
₴1500.00грн.

Власник реєстраційного посвідчення:

Teva Pharmaceutical Industries, Ltd. (Ізраїль)

Вироблено:

Natco Pharma, Індія

Код ATX: M05BA08 (Золедронова кислота)

Активна речовина: кислота золедронова (zoledronic acid)

Лікарська форма:

Конц. д/пригот. р-ну д/інф. 4 мг/5 мл: фл. 1 шт.

Форма випуску, упаковка та склад препарату Золдонат

Концентрат для виготовлення розчину для інфузій 1 фл.

золедронова кислота 4 мг

5 мл - флакони (1) - картонні пачки.

Клініко-фармакологічна група: Інгібітор кісткової резорбції при метастазах кістки

Фармако-терапевтична група: Кісткова резорбція інгібітор - бісфонат


Фармакологічна дія

Золедронова кислота відноситься до бісфосфонатів, що мають вибіркову дію на кісткову тканину. Пригнічує надмірну резорбцію кісткової тканини, впливаючи на остеокласти. Точний механізм, що забезпечує інгібування активності остеокластів, досі не з'ясовано. Золедронова кислота не має небажаного впливу на формування, мінералізацію та механічні властивості кістки.


У пацієнтів з гіперкальціємією, індукованою злоякісними пухлинами, одноразова інфузія золедронової кислоти супроводжується зниженням концентрації кальцію та фосфору у сироватці крові та підвищенням екскреції кальцію та фосфору із сечею.


Основним патофізіологічним механізмом розвитку гіперкальціємії при злоякісних новоутвореннях та кісткових метастазах є гіперактивність остеокластів, що призводить до підвищення резорбції кісткової тканини. Надмірне вивільнення кальцію в кров внаслідок резорбції кісток призводить до поліурії та порушень з боку шлунково-кишкового тракту, що супроводжується прогресуючою дегідратацією і зниженням швидкості клубочкової фільтрації, що в свою чергу призводить до збільшення зворотного всмоктування кальцію в нирках, ще більше посилює системну гіперкальціємію і створює « ». Пригнічення надмірної резорбції кісткової тканини та забезпечення адекватного надходження рідини є необхідними умовами лікування гіперкальціємії, викликаної злоякісним новоутворенням.


За патофізіологічним механізмом розвитку гіперкальціємії пацієнти з гіперкальціємією, викликаної злоякісним новоутворенням, можуть бути поділені на дві групи: пацієнти з гуморальною гіперкальціємією та пацієнти з гіперкальціємією внаслідок інвазії пухлини у кісткову тканину. При гуморальній гіперкальціємії активація остеокластів та стимуляція кісткової резорбції здійснюється такими факторами, як паратиреоїдний гормон-зв'язаний протеїн, що виробляється пухлинними клітинами і потрапляє в системний кровотік. Гуморальна гіперкальціємія, як правило, розвивається при сквамозно-клітинних злоякісних новоутвореннях легень, голови та шиї або пухлинах сечостатевої системи, таких як нирково-клітинна карцинома або рак яєчників. У цих пацієнтів кісткові метастази можуть бути відсутніми або мінімальними.


При поширеній інвазії пухлинних клітин у кісткову тканину ними виробляються локально діючі речовини, що активують остеокластичну резорбцію кісток, що також призводить до розвитку гіперкальціємії. До новоутворень, що супроводжуються локально-опосередкованою гіперкальціємією, як правило, належать рак грудей та множинна мієлома.


Загальний показник концентрації кальцію в сироватці пацієнтів з гіперкальціємією, спричиненою злоякісним новоутворенням, може не відображати тяжкість гіперкальціємії внаслідок супутньої гіпоальбумінемії. В ідеалі для діагностики та лікування гіперкальціємічних станів необхідно визначати концентрацію іонізованого кальцію, однак у багатьох клінічних ситуаціях це дослідження недоступне або виконується недостатньо швидко. У зв'язку з цим замість визначення іонізованого кальцію часто використовується загальний показник концентрації кальцію в сироватці з поправкою на рівень альбуміну (скоригований сироватковий кальцій (КСК)). Для цих розрахунків є кілька номограмм.


Фармакокінетика

Фармакокінетичні характеристики не залежать від дози. Після початку інфузії концентрація в плазмі крові швидко збільшується, досягаючи Cmax в кінці інфузії, далі слід швидке зменшення концентрації на 10% після 4 год і на менш ніж 1% від Cmax через 24 год з подальшим тривалим періодом низьких концентрацій, що не перевищують 0.1% від Cmax до повторної інфузії на 28 день.


Зв'язок із білками плазми – 56%.


Не піддається метаболізму.


Виводиться нирками у незміненому вигляді у 3 етапи: 1 та 2 фази - швидке виведення золедронової кислоти з системного кровотоку з T1/2 0,24 год та 1,87 год відповідно та 3 фаза - тривале виведення з T1/2 146 год. кумуляції препарату при повторних введеннях кожні 28 днів. Протягом перших 24 годин у сечі виявляється 23-55%. Решта золедронової кислоти зв'язується з кістковою тканиною, після чого відбувається його повільне зворотне вивільнення в системний кровотік і виведення нирками; з фекаліями виводиться менше 3%. Загальний плазмовий кліренс - 2,54-7,54 л/год, не залежить від дози золедронової кислоти, статі, віку, расової приналежності та маси тіла пацієнта. Збільшення тривалості інфузії з 5 до 15 хв призводить до зменшення концентрації золедронової кислоти на 30% наприкінці інфузії, але не впливає на площу під кривою «концентрація-час» (AUC). Нирковий кліренс позитивно корелює з КК і становить 42-108% від КК, що становить у середньому 55-113%.


У пацієнтів з тяжкою (КК менше 20 мл/хв) та помірною нирковою недостатністю (КК від 20 до 50 мл/хв) кліренс золедронової кислоти становить 37 та 72% відповідно від значень кліренсу золедронової кислоти у пацієнтів з КК 84 мл/хв.


Показання для застосування.

  • гіперкальціємія (концентрація КСК не менше 12 мг/дл або 3 ммоль/л), індукована злоякісними пухлинами;
  • метастатичне ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломна хвороба (для зниження ризику патологічних переломів, компресії спинного мозку, гіперкальціємії, обумовленої пухлиною, та зниження потреби у проведенні променевої терапії).


Режим дозування

У вигляді внутрішньовенної (в/в) інфузії протягом щонайменше 15 хв.


Гіперкальціємія (концентрація КСК не менше 12 мг/дп або 3 ммоль/л), індукована злоякісними пухлинами


Доцільність застосування золедронової кислоти повинна визначатися з урахуванням як ступеня тяжкості, так і проявів гіперкальціємії, пов'язаної із злоякісними пухлинами. Для лікування м'яких безсимптомних форм гіперкальціємії може бути достатньо посиленої гідратації шляхом введення сольових розчинів (із застосуванням або без застосування петлевих діуретиків).


Максимальна рекомендована доза: 4 мг у вигляді одноразової внутрішньовенної інфузії протягом не менше 15 хв. Введення повторної дози можливе, якщо концентрація кальцію не нормалізується або настає погіршення після чіткого клінічного ефекту. Для реалізації повного клінічного ефекту початкової дози інтервал перед повторним введенням має становити щонайменше 7 діб.


Протягом усього курсу лікування необхідно забезпечити адекватну гідратацію (сольові розчини), проте слід уникати надмірної гідратації, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю. Рекомендується підтримувати діурез близько 2 л на добу протягом усього лікування. Діуретики можуть застосовуватись лише після корекції гіповолемії.


Метастатична поразка кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломна хвороба


Рекомендована доза у поєднанні зі стандартною протипухлинною терапією: 4 мг у вигляді одноразової внутрішньовенної інфузії протягом не менше 15 хв кожні 3-4 тижні.


Для попередження гіпокальціємії та збереження гомеостазу пацієнти також повинні приймати внутрішньо препарати кальцію в дозі 500 мг на добу та полівітаміни, що містять вітамін D, з розрахунку 400 МО на добу у поєднанні зі стандартною протипухлинною терапією.


Пацієнти з нирковою недостатністю


Введення золедронової кислоти призводить до підвищення ризику нефротоксичного синдрому. У пацієнтів з гіперкальціємією з початковим помірним порушенням функції нирок (концентрація креатиніну не більше 4,5 мг/дл) корекція дози не потрібна. При появі ознак погіршення функції нирок необхідно провести відповідне обстеження для визначення співвідношення потенційної користі подальшого лікування та можливого ризику. У пацієнтів з концентрацією креатиніну більше 4,5 мг/дл (400 мкмоль/л) золедронова кислота застосовується лише у разі переважання очікуваної користі над можливим ризиком ниркової недостатності.


У пацієнтів з нирковою недостатністю при лікуванні метастатичного ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломній хворобі коригують дозу відповідно до показників порушення функції нирок:


• не рекомендується введення золедронової кислоти пацієнтам, які мають концентрацію креатиніну більше 3 мг/дл:


• при КК понад 60 мл/хв рекомендована доза препарату 4,0 мг (5,0 мл концентрату);


• при КК від 50 до 60 мл/хв рекомендована доза препарату3,5 мг (4,4 мл концентрату);


• при КК від 40 до 49 мл/хв рекомендована доза препарату 3,3 мг (4,1 мл концентрату);


• при КК від 30 до 39 мл/хв рекомендована доза препарату 3,0 мг (3,8 мл концентрату);


• при КК менше 30 мл/хв золедронову кислоту не застосовують.


Пацієнтам, у яких під час лікування засвідчили прогресуюче порушення функції нирок, лікування відновлюється після зниження концентрації креатиніну в сироватці до показників у межах 10% від вихідного.


Пацієнти з печінковою недостатністю


Досвід застосування золедронової кислоти у терапії гіперкальціємії. індукованої злоякісними пухлинами у пацієнтів з печінковою недостатністю обмежений, а отримані дані не дозволяють рекомендувати певний режим дозування або тактику безпечного застосування у таких пацієнтів.


Застосування при астмі


У пацієнтів з аспіринчутливою астмою спостерігалися випадки бронхіальної обструкції при застосуванні інших бісфосфонатів. Незважаючи на відсутність даних про подібні прояви на фоні лікування золедроновою кислотою, необхідно бути обережними при призначенні пацієнтам з аспірин-чутливою астмою.


Приготування розчину для інфузії


Перед введенням препарату концентрат (вміст одного флакона або менший об'єм) розводять у 100 мл розчину для інфузії, що не містить кальцій (0,9% розчин хлориду натрію або 5% розчин декстрози).


Не можна змішувати препарат Золдонат з іншими лікарськими засобами, розчинами, що містять кальцій або інші двовалентні катіони, у тому числі розчином Рінгера-лактату. Приготовлений розчин золедронової кислоти необхідно вводити з використанням окремої системи для внутрішньовенної інфузії безпосередньо після приготування.


Побічна дія

Побічні ефекти золедронової кислоти зазвичай незначні і минущі, схожі з побічними явищами, що відмічені при застосуванні інших бісфосфонатів. В/в інфузії найчастіше супроводжуються лихоманкою. Часто у пацієнтів розвивається грипоподібний синдром, що включає лихоманку, озноб, жар, біль у кістках та/або артралгію, міалгію. Після внутрішньовенного введення відмічені реакції з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота та блювання. Локальні реакції у місці введення, такі як почервоніння або припухлість, спостерігаються менше, ніж у 1% пацієнтів. Найчастіше симптоми зникають протягом 24-48 год без специфічного лікування. Повідомлялося про поодинокі випадки шкірної висипки, свербежу і болю в грудях після введення золедронової кислоти.


Також як при застосуванні інших бісфосфонатів, повідомлялося про випадки кон'юнктивіту та гіпомашемію.


Частота розвитку побічних реакцій класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто – не менше 10%; часто – не менше 1%, але менше 10%; нечасто – не менше 0,1%, але менше 1%; рідко – не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01% (включаючи поодинокі випадки або за не встановленої частоти).


З боку органів шлунково-кишкового тракту: часто – нудота, блювання; нечасто – біль у животі, запор, діарея; частота не встановлена ​​– стоматит, сухість слизової порожнини рота, диспепсія, запалення слизової оболонки ШКТ.


З боку крові та лімфатичної системи: часто – анемія; нечасто-тромбоцитопенія; рідко – панцитопенія; частота не встановлена ​​– гранулоцитопенія, нейтропенія.


З боку лабораторних показників: дуже часто – гіпофосфатемія; часто-гіпокальціємія; нечасто – гіпокаліємія, гіпомагніємія.


З боку обміну речовин: зневоднення, анорексія, підвищений потовиділення.


З боку кістково-м'язової системи: артралгії, м'язові судоми, астенія, біль у кістках, біль у м'язах, біль у спині, біль у кінцівках.


З боку нервової системи: часто – головний біль, сплутаність свідомості; нечасто-запаморочення, гіпестезії, гіперестезії, парестезії; частота не встановлена ​​- тривога, нервозність, неспокій, дратівливість, порушення сну, депресія, галюцинації, сонливість, запаморочення, спотворення смаку, безсоння, тремор, неспокій.


З боку серцево-судинної системи: нечасто – артеріальна гіпотензія; рідко – брадикардія.


З боку дихальної системи: нечасто – задишка, кашель; частота не встановлена ​​– плевральний випіт, біль у грудній клітці.


З боку шкірних покривів: частота не встановлена ​​– алопеція.


Алергічні реакції: нечасто – свербіж шкіри; частота не встановлена ​​– дерматит, ангіоневротичний набряк.


З боку сечостатевої системи: часто – порушення функції нирок; нечасто -гематурія, протеїнурія.


З боку опорно-рухового апарату: часто - біль у суглобах, біль у кістках міалгія; частота не встановлена ​​- біль у ділянці спини, біль у ділянці грудей.


З боку органів зору: часто – кон'юнктивіт; нечасто – нечіткість зору; дуже рідко - епісклерит, увеїт.


Доброякісні, злоякісні та невитончені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): частота не встановлена ​​– ускладнення течії та прогресування злоякісної освіти.


Інфекційні захворювання: частота не встановлена ​​- кандидоз, інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів, інфекційні захворюванняєвання сечовивідних шляхів.


Інші: часто – грипоподібний синдром; нечасто – астенія; частота не встановлена ​​– периферичні набряки, гіпертермія, швидка стомлюваність.


Протипоказання до застосування

тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мг/хв);

ниркова недостатність (концентрація креатиніну більше 3 мг/дл або 265 мкмоль/л) у пацієнтів з метастатичним ураженням кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломній хворобі;

ниркова недостатність (концентрація креатиніну більше 4.5 мг/дл або 400 мкмоль/л);

печінкова недостатність у пацієнтів із гіперкальціємією, індукованою злоякісними пухлинами;

аспіринчутлива астма;

захворювання серця, що супроводжуються серцевою недостатністю;

гіпокальціємія;

дитячий вік до 18 років (немає даних щодо ефективності та безпеки);

вагітність;

період лактації;

підвищена чутливість до золедронової кислоти, інших бісфосфонатів та інших компонентів препарату.

З обережністю: при застосуванні золедронової кислоти у пацієнтів з бронхіальною астмою, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти (при застосуванні інших бісфосфонатів спостерігалися випадки бронхоспазму, див. розділ «Спосіб застосування та дози»).


Застосування при вагітності та годуванні груддю

Протипоказаний при вагітності та в період лактації.

Застосування при порушеннях функції печінки

Досвід застосування золедронової кислоти в терапії гіперкальціємії, індукованої злоякісними пухлинами, у пацієнтів з печінковою недостатністю обмежений, а отримані дані не дозволяють рекомендувати певний режим дозування або тактику безпечного застосування у таких пацієнтів.


Застосування при порушеннях функції нирок

Введення золедронової кислоти призводить до підвищення ризику нефротоксичного синдрому. У пацієнтів з гіперкальціємією з початковим помірним порушенням функції нирок (концентрація креатиніну не більше 4,5 мг/дл) корекція дози не потрібна. При появі ознак погіршення функції нирок необхідно провести відповідне обстеження для визначення співвідношення потенційної користі подальшого лікування та можливого ризику. У пацієнтів з концентрацією креатиніну більше 4,5 мг/дл (400 мкмоль/л) золедронова кислота застосовується лише у разі переважання очікуваної користі над можливим ризиком ниркової недостатності.


У пацієнтів з нирковою недостатністю при лікуванні метастатичного ураження кісток при злоякісних солідних пухлинах та мієломній хворобі коригують дозу відповідно до показників порушення функції нирок:


• не рекомендується введення золедронової кислоти пацієнтам, які мають концентрацію креатиніну більше 3 мг/дл:


• при КК понад 60 мл/хв рекомендована доза препарату 4,0 мг (5,0 мл концентрату);


• при КК від 50 до 60 мл/хв рекомендована доза препарату 3,5 мг (4,4 мл концентрату);


• при КК від 40 до 49 мл/хв рекомендована доза препарату 3,3 мг (4,1 мл концентрату);


• при КК від 30 до 39 мл/хв рекомендована доза препарату 3,0 мг (3,8 мл концентрату);


• при КК менше 30 мл/хв золедронову кислоту не застосовують.


Пацієнтам, у яких під час лікування засвідчили прогресуюче порушення функції нирок, лікування відновлюється після зниження концентрації креатиніну в сироватці до показників у межах 10% від вихідного.


Застосування у дітей

Протипоказаний дітям віком до 18 років.

особливі вказівки

Перед початком лікування та протягом усього курсу лікування необхідно проводити корекцію симптомів дегідратації та гіповолемії. Рекомендується підтримувати діурез близько 2 л/добу протягом усього курсу лікування.


Після початку терапії необхідний ретельний моніторинг концентрації кальцію, фосфору та магнію у сироватці крові. Золедронова кислота не застосовується у пацієнтів із вихідною гіпокальціємією. Порушення електролітного балансу (гіпокальціємія, гіпомагніємія або гіпофосфатемія) вимагає проведення короткочасної терапії, що заповнює.


Перед введенням кожної дози потрібне визначення концентрації креатиніну для визначення функції нирок.


Стан пацієнтів, які отримують золедронову кислоту для лікування гіперкальціємії при злоякісних новоутвореннях з підтвердженим прогресуючим порушенням функції нирок, повинен бути відповідним чином оцінений для визначення переваги очікуваної користі безперервного лікування над можливим ризиком. У зв'язку з можливістю клінічно значущого погіршення функції нирок до ниркової недостатності разова доза не повинна перевищувати 4 мг і тривалість інфузії повинна становити не менше 15 хв.


Слід уникати надмірної гідратації у пацієнтів із серцевою недостатністю. Є повідомлення про випадки остеонекрозу щелепи у пацієнтів з раковою пухлиною, до схеми лікування яких були включені бісфосфонати. Багато з цих пацієнтів отримували також хіміотерапію та кортикостероїди. Більшість повідомлень стосувалися пацієнтів, які мали стоматологічні процедури, такі як видалення зубів, при цьому були ознаки місцевої інфекції, включаючи остеомієліти.


Пацієнтам, які мають в анамнезі такі фаЯкі ризики, як ракові пухлини, хіміотерапія, прийом кортикостероїдів, проблеми гігієни порожнини рота, рекомендується до початку лікування бісфосфонатами проводити огляд та санацію зубів. Під час лікування бісфосфонатами ці пацієнти, наскільки можна, повинні уникати травматичних стоматологічних процедур, т.к. Бісфосфонати імовірно створюють умови для виникнення остеонекрозу щелепи. Відсутні повідомлення про зниження ризику розвитку остеонекрозу щелепи при зменшенні дози бісфосфонатів або припинення терапії бісфосфонатами у пацієнтів, яким необхідно провести стоматологічні процедури. Клінічна схема лікування пацієнта в даній ситуації визначається лікарем і ґрунтується на індивідуальній оцінці співвідношення користь/ризик.


Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами


Вивчення впливу золедронової кислоти на здатність керувати автотранспортом та працюючими механізмами не проводилося. Однак слід бути обережними при розвитку побічних дій з боку нервової системи (запаморочення, сонливість), здатних викликати зниження концентрації уваги та психомоторних реакцій.


Передозування

Симптоми: при гострому передозуванні препарату (обмежені дані) відзначалися порушення функції нирок (в т.ч. ниркова недостатність), зміна електролітного складу (в т.ч. концентрацій кальцію, фосфатів та магнію в плазмі). Пацієнт, який одержав препарат у дозі, що перевищує рекомендовану, повинен перебувати під постійним наглядом.


Лікування: при виникненні гіпокальціємії, гіпофосфатемії або гіпомагніємії з клінічно значущими проявами показано проведення інфузії кальцію глюконату, фосфату натрію або калію, сульфату магнію відповідно.


Лікарська взаємодія

При одночасному застосуванні із золедроновою кислотою інших часто застосовуваних лікарських засобів (протипухлинні засоби, антибіотики, анальгетики) будь-яких клінічно значущих взаємодій не відзначено.


За даними, отриманими в дослідженнях in vitro, золедронова кислота не має суттєвого зв'язування з білками плазми та не інгібує ізоферменти системи цитохрому Р450. Спеціальних клінічних досліджень з вивчення лікарської взаємодії не проводилося.


Рекомендується бути обережним при одночасному застосуванні бісфосфонатів та аміноглікозидів, оскільки одночасна дія цих препаратів проявляється збільшенням тривалості зниження концентрації кальцію в плазмі крові. З обережністю застосовують препарат із петлевими діуретиками у зв'язку з підвищеним ризиком гіперкальціємії. Обережність також необхідна при одночасному застосуванні золедронової кислоти з препаратами, що потенційно мають нефротоксичну дію. Слід також мати на увазі ймовірність розвитку гіпомагніємії.


У пацієнтів з множинною мієломою можливе підвищення ризику порушень функції нирок при внутрішньовенній інфузії бісфосфонатів, у тому числі золедронової кислоти, у комбінації з талідомідом.


Фармацевтична взаємодія


Розведений розчин золедронової кислоти не можна змішувати з інфузійними розчинами, що містять іони кальцію (наприклад, розчин Рінгера-лактату).


При використанні скляних флаконів, інфузійних систем та мішків різних типів, виготовлених з полівінілхлориду, поліетилену та поліпропілену (попередньо заповнених 0,9% розчином натрію хлориду або 5% розчином декстрози), будь-яких ознак несумісності із золедроновою кислотою.


Умови зберігання препарату Золдонат

За температури не вище 30°С. Зберігати у недоступному для дітей місці.


Термін придатності препарату Золдонат

Термін придатності – 2 роки.

Overall Rating 5
Написати відгук
Будь ласка авторизуйтесь або створіть обліковий запис для того, щоб написати відгук.