Паклітаксел

Власник реєстраційного посвідчення:

Teva Pharmaceutical Industries, Ltd. (Ізраїль)

Вироблено: OncoZest, Індія

260 мг/43,4 мл

Активна речовина: паклітаксел (paclitaxel)

Форма випуску, упаковка та склад препарату Паклітаксел

Концентрат для приготування розчину для інфузій у вигляді прозорого, безбарвного або трохи жовтуватого, в'язкого розчину.

Клініко-фармакологічна група: Протипухлинний препарат

Фармако-терапевтична група: Протипухлинний засіб, алкалоїд

Фармакологічна дія

Протипухлинний препарат рослинного походження. Паклітаксел отримують напівсинтетичним шляхом із рослини Taxus Baccata.

Механізм дії пов'язаний зі здатністю стимулювати "складання" мікротрубочок з димерних молекул тубуліна, стабілізувати їх структуру та гальмувати динамічну реорганізацію в інтерфазі, що порушує мітотичну функцію клітини.

Фармакокінетика

Всмоктування

При внутрішньовенному введенні протягом 3 годин у дозі 135 мг/м Cmax становить 2170 нг/мл, AUC - 7952 нг/год/мл; при введенні тієї ж дози протягом 24 год - 195 нг/мл та 6300 нг/ч/мл, відповідно. Cmax та AUC дозозалежні: при 3-годинних інфузіях збільшення дози до 175 мг/м2 призводить до підвищення цих параметрів на 68% та 89%, а при 24-годинному – на 87% та 26% відповідно.

Розподіл

Зв'язування з білками плазми – 88-98%. Час напіврозподілу з крові у тканині – 30 хв. Легко проникає та абсорбується тканинами, накопичується переважно у печінці, селезінці, підшлунковій залозі, шлунку, кишечнику, серці, м'язах.

Метаболізм та виведення

Метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання за участю ізоферментів CYP2D8 (з утворенням метаболіту - 6-альфа-гідроксипаклітаксел) та CYP3A4 (з утворенням метаболітів 3-пара-гідроксипаклітаксел та 6-альфа, 3-пара-дигідроксипаклітаксел). Виводиться переважно із жовчю – 90%. При повторних інфузіях не кумулює.

T1/2 та загальний кліренс варіабельні та залежать від дози та тривалості внутрішньовенного введення: 13.1-52.7 год та 12.2-23.8 л/год/м2 відповідно. Після внутрішньовенних інфузій (1-24 години) загальне виведення нирками становить 1,3-12,6% від дози (15-275 мг/м2), що вказує на наявність інтенсивного позаниркового кліренсу.

Показання для застосування.

Рак яєчників

терапія першої лінії у комбінації з цисплатином у пацієнтів з пізніми стадіями раку яєчників або залишковою пухлиною (понад 1 см) після хірургічного втручання;

терапія другої лінії у пацієнтів з метастатичним раком яєчників у разі, якщо стандартна терапія препаратами платини є неефективною.

Рак молочної залози

ад'ювантна терапія у пацієнтів з метастазами у лімфатичних вузлах після терапії антрациклінами та циклофосфамідом (АЦ). Ад'ювантну терапію паклітакселом слід розглядати як альтернативу пролонгованої терапії АЦ;

терапія першої лінії метастатичного раку молочної залози після рецидиву захворювання протягом 6 місяців після початку проведення ад'ювантної терапії з включенням препаратів антрациклінового ряду, за відсутності протипоказань для їх застосування;

терапія першої лінії місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози в комбінації з препаратами антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування, або з трастузумабом у пацієнток з імуногістохімічно підтвердженим 2+ або 3+ рівнем експресії рецепторів 2 типу людського епідермального ) за наявності протипоказань до антрациклінів;

терапія другої лінії (монотерапія) метастатичного раку молочної залози у разі неефективності стандартної терапії, що включає препарати антрациклінового ряду за відсутності протипоказань для їх застосування.

Недрібноклітинний рак легені

терапія першої лінії поширеного недрібноклітинного раку легені у комбінації з цисплатином у разі неможливості застосування хірургічного лікування та/або променевої терапії.

Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом

терапія другої лінії прогресуючої саркоми Капоші у пацієнтів зі СНІДом після неефективної терапії ліпосомальними антрациклінами.

відкрити список кодів МКБ-10.

Режим дозування

При виборі режиму та доз у кожному індивідуальному випадку слід керуватися даними спеціальної літератури.

Для попередження тяжких реакцій гіперчутливості всім пацієнтам слід проводити премедикацію із застосуванням кортикостероїдів, антигістамінних препаратів та антагоністів гістамінових Н1- та Н2-рецепторів. Рекомендований режим премедикації наведено в таблиці 1.

Рекомендований режим премедикації

Лікарський препарат |  Доза

(мг) Спосіб застосування

Дексаметазон 20* Внутрішньо приблизно за 12 годин та 6 годин до введення препарату Паклітаксел або внутрішньовенно за 30-60 хв до введення препарату 

Дифенгідрамін** 50 В/в за 30-60 хв до введення препарату Паклітаксел

Ціметідін

або

ранітидин 300

50 В/в за 30-60 хв до введення препарату Паклітаксел

* 8-20 мг для пацієнтів із саркомою Капоші;

** або його еквівалент, наприклад, хлорфенірамін 10 мг внутрішньовенно.

Рак яєчників

Терапія першої лінії

У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3 годин

ой внутрішньовенної інфузії з наступним введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної внутрішньовенної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні.

Терапія другої лінії (монотерапія)

У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної внутрішньовенної інфузії 1 раз на 3 тижні.

Рак молочної залози

Ад'ювантна терапія

Після стандартного комбінованого лікування проводиться 4 курси терапії препаратом Паклітаксел у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної внутрішньовенної інфузії кожні 3 тижні.

Терапія першої лінії

Монотерапія: у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної внутрішньовенної інфузії кожні 3 тижні.

У комбінації з доксорубіцином: через 24 години після введення доксорубіцину - у дозі 220 мг/м2 у вигляді 3-годинної внутрішньовенної інфузії кожні 3 тижні.

У комбінації з трастузумабом: наступного дня після введення першої дози трастузумабу - у дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної внутрішньовенної інфузії кожні 3 тижні; при добрій переносимості трастузумабу - відразу після введення наступних доз трастузумабу.

Терапія другої лінії

У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної внутрішньовенної інфузії кожні 3 тижні.

Недрібноклітинний рак легені

У дозі 175 мг/м2 у вигляді 3-годинної внутрішньовенної інфузії з подальшим введенням цисплатину кожні 3 тижні або в дозі 135 мг/м2 у вигляді 24-годинної внутрішньовенної інфузії з наступним введенням цисплатину кожні 3 тижні.

Саркома Капоші у пацієнтів зі СНІДом

Терапія другої лінії

Рекомендована доза - 135 мг/м2 у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні або 100 мг/м2 у вигляді 3-годинної внутрішньовенної інфузії кожні 2 тижні.

Залежно від вираженості імуносупресії у пацієнтів зі СНІДом рекомендується введення препарату Паклітаксел тільки у випадку, якщо абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) становить не менше 1000/мкл та кількість тромбоцитів – не менше 75 000/мкл. Пацієнтам з вираженою нейтропенією (АКН менше 500/мкл протягом 7 днів і більше) або з тяжкою формою периферичної невропатії або з мукозитом (III ступінь тяжкості або вище) при наступних курсах рекомендується зниження дози на 25% до дози 75 мг/м2 . Необхідно розглянути можливість проведення мобілізації периферичних стовбурових клітин запровадженням гранулоцитарного колонієстимулюючого фактора.

Дозування при лікуванні раку молочної залози, раку яєчників, недрібноклітинного раку легень

Введення препарату Паклітаксел не слід повторювати доти, доки АКН не досягне принаймні 1500/мкл, а вміст тромбоцитів принаймні 100 000/мкл. Пацієнтам, у яких після введення препарату Паклітаксел спостерігалася виражена нейтропенія (АКН менше 500/мкл протягом 7 днів або більше тривалого часу), або важка форма периферичної невропатії, під час наступних курсів лікування дозу препарату Паклітаксел слід знизити на 20% при лікуванні недрібноклітинного раку легені та при терапії першої лінії раку яєчників або на 25% при лікуванні раку молочної залози та раку яєчників. У пацієнтів із мукозитом (ІІ ступеня тяжкості або вище) рекомендується зниження дози на 25%.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Пацієнтам з печінковою недостатністю та пов'язаним з нею підвищеним ризиком токсичності (зокрема, мієлосупресії ІІІ-ІV ступеня) рекомендується корекція дози.

Стан пацієнтів необхідно ретельно контролювати. Рекомендовані дози представлені у таблиці 2.

Таблиця 2. Рекомендовані дози для пацієнтів із порушенням функції печінки.

Ступінь ниркової недостатності

Активність "печінкових" ферментів Концентрація білірубіну в сироватці

(мкмоль/л) Доза препарату

Паклітаксел

мг/м2

24-годинна інфузія

<2×ВГН та ≤26 135

2-<10×ВГН та ≤26 100

<10×ВГН та 28-129 50

≥×ВГН або >129 Не рекомендується

3-годинна інфузія

<10×ВГН та ≤22×ВГН 175

<10×ВГН та 22-35×ВГН 135

<10×ВГН та 35-86×ВГН 90

≥10×ВГН або >86×ВГН Не рекомендується

* Рекомендовані дози для першого курсу терапії; корекція дози при наступних курсах повинна ґрунтуватись на індивідуальній переносимості препарату.

Пацієнти з порушенням функції нирок

Недостатньо даних про прояв токсичної дії препарату Паклітаксел у пацієнтів з порушенням функції нирок. Корекція дози не потрібна.

Правила приготування розчину для інфузії

Розчин для інфузій готують безпосередньо перед введенням, розводячи концентрат 0.9% розчином натрію хлориду, або 5% розчином декстрози, або 5% розчином декстрози в 0.9% розчині натрію хлориду для ін'єкцій, або 5% розчином декстрози в розчині Рінгера до кінцевої. 1.2 мг/мл. Приготовлені розчини можуть опалесцювати через присутню у складі лікарської форми основи-носія, причому після фільтрування опалесценція розчину зберігається.

При приготуванні, зберіганні та введенні препарату Паклітаксел слід користуватися обладнанням, яке не містить деталей із пластифікованого ПВХ. Пластифікатор діетилгексилфталат (ДЕГФ), що міститься у пластифікованому ПВХ, може вивільнятися при дії макроголагліцерилрицинілолеату, який є допоміжним компонентом препарату.

Паклітаксел слід вводити через систему з вбудованим мембранним фільтром (розмір часу не більше 0.22 мікрон).

Якщо нерозкриті флакони поміщаються в холодильник, може утворитися осад, який знову розчиняється при незначному перемішуванні (або без перемішування) після досягнення кімнатної температури. Якість продукту у своїй не погіршується. Якщо розчин залишається каламутним або якщо відзначається наявність нерозчинного осаду, флакон слід знищити.

Побічна дія

Частота та тяжкість побічних реакцій при монотерапії паклітакселом загалом схожі при застосуванні у пацієнтів з різними солідними пухлинами (рак яєчників, рак молочної залози, недрібноклітинний рак легені). Не виявлено залежності прояву токсичності паклітакселу від віку пацієнтів.

Частота розвитку побічних ефектів класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: дуже часто (не менше 10%), часто (не менше 1%, але менше 10%), нечасто (не менше 0.1%, але менше 1%), рідко (не менше 0.01%) але менше 0.1%), дуже рідко, включаючи поодинокі випадки (менше 0.01%).

Інфекційні захворювання: дуже часто - інфекції (в основному сечовивідних шляхів та верхніх дихальних шляхів), включаючи повідомлення про летальний кінець; нечасто – септичний шок; рідко – сепсис, перитоніт, пневмонія.

З системи кровотворення: часто - мієлосупресія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, кровотеча; рідко – фебрильна нейтропенія; дуже рідко – гострий мієлобластний лейкоз, мієлодиспластичний синдром. Пригнічення функції кісткового мозку, головним чином гранулоцитарного паростка, було основним токсичним ефектом, що обмежує дозу препарату. Максимальне зниження АКН зазвичай спостерігається 8-11 день, нормалізація настає на 22 день.

З боку імунної системи: дуже часто – незначні реакції підвищеної чутливості (в основному висипи на шкірі); нечасто - виражені реакції підвищеної чутливості, що вимагають медикаментозної терапії (зниження АТ), ангіоневротичний набряк, респіраторний дистрес-синдром, генералізована кропив'янка, озноб, біль у спині, біль у грудях, тахікардія, біль у кінцівках, підвищене потовиділення та підвищення АТ; рідко – анафілактичні реакції, сплутаність свідомості; дуже рідко – анафілактичний шок.

З боку обміну речовин: невідома частота – синдром лізису пухлини.

З боку нервової системи: дуже часто – нейротоксичність, переважно периферична поліневропатія; рідко – периферична моторна нейропатія (що призводить до дистальної слабкості); дуже рідко – судомні напади типу grand mal, вегетативна невропатія, що призводить до паралітичної непрохідності кишечника та ортостатичної гіпотензії, енцефалопатія, судоми, запаморочення, атаксія, головний біль.

З боку органу зору: дуже рідко – ураження зорового нерва та/або порушення зору ("миготлива худоба"), особливо у пацієнтів, які отримували дози вище, ніж рекомендовані; невідома частота - макулярний набряк, фотопсія, "плаваюче" помутніння склоподібного тіла.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: дуже рідко – втрата слуху, шум у вухах, вертиго.

З боку серцево-судинної системи: дуже часто – зниження артеріального тиску, "припливи"; часто – брадикардія; нечасто – інфаркт міокарда, AV-блокада, непритомність, кардіоміопатія, безсимптомна шлуночкова тахікардія, в т.ч. з бігемінією, тромбоз венозних судин, підвищення артеріального тиску, тромбофлебіт; рідко – серцева недостатність; дуже рідко – фібриляція шлуночків, суправентрикулярна тахікардія, шок; невідома частота – флебіт.

З боку дихальної системи: рідко – дихальна недостатність, легенева емболія, фіброз легені, інтерстиційна пневмонія, задишка, плевральний випіт; дуже рідко – кашель.

З боку травної системи: дуже часто – діарея, блювання, нудота, запалення слизової оболонки ротової порожнини; рідко – кишкова непрохідність, перфорація кишечника, ішемічний коліт, панкреатит; дуже рідко – анорексія, тромбоз мезентеріальних артерій брижі, псевдомембранозний коліт, нейтропенічний коліт, асцит, езофагіт, запор, некроз печінки, печінкова енцефалопатія з летальним кінцем.

З боку шкіри та підшкірних тканин: дуже часто – алопеція; нечасто – оборотні зміни шкіри та нігтів; рідко - свербіж шкіри, висипання на шкірі, еритема; дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний некроліз, багатоформна еритема, ексфоліативний дерматит, кропив'янка, оніхолізис (рекомендується наносити сонцезахисний крем на руки та ноги); невідома частота – склеродермія.

З боку кістково-м'язової системи та сполучної тканини: дуже часто – артралгія, міалгія; невідома частота - системний червоний вовчак.

Місцеві реакції: часто – реакції в місці введення (набряк, біль, еритема та ущільнення, в окремих випадках – крововилив, який може стати причиною запалення підшкірної клітковини, фіброзу шкіри та некрозу шкіри).

Лабораторні дані: часто – виражене підвищення активності ACT, ЛФ; нечасто – підвищення концентрації білірубіну; рідко – підвищення концентрації креатиніну.

Інші: рідко - лихоманка, зневоднення, астенія, периферичні набряки, загальне нездужання, підвищення температури

ла.

Протипоказання до застосування

підвищена чутливість до паклітакселу або інших компонентів препарату, в т.ч. до поліоксіетильованої касторової олії (макроголу гліцерилрицинілолеат);

вихідне АКН менше 1500/мкл у пацієнтів із солідними пухлинами;

вихідне (або зареєстроване в процесі лікування) АКН менше 1000/мкл у пацієнтів із саркомою Капоші;

супутні тяжкі неконтрольовані інфекції у пацієнтів із саркомою Капоші;

тяжке порушення функції печінки;

вагітність;

період лактації (грудного вигодовування);

дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені).

З обережністю: пригнічення кістковомозкового кровотворення, тромбоцитопенія (менше 100 000/мкл), легке та помірне порушення функції печінки, гострі інфекційні захворювання (в т.ч. оперізуючий лишай, вітряна віспа, герпес), тяжкий перебіг ), аритмії.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Препарат протипоказаний при вагітності та в період грудного вигодовування.

Чоловікам та жінкам репродуктивного віку під час лікування препаратом Паклітаксел і принаймні протягом 6 місяців після закінчення терапії слід використовувати ефективні методи контрацепції.

Чоловікам слід рекомендувати проведення кріоконсервації сперми до початку лікування препаратом Паклітаксел через можливий розвиток безпліддя.

Застосування при порушеннях функції печінки

З обережністю: печінкова недостатність.

Застосування у дітей

Протипоказання: дитячий вік (безпека та ефективність не встановлені).

особливі вказівки

Лікування препаратом Паклітаксел проводиться під наглядом лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними хіміотерапевтичними препаратами. Враховуючи можливість екстравазації, необхідно контролювати введення препарату Паклітаксел.

Слід враховувати, що у зв'язку з можливістю розвитку серйозних реакцій підвищеної чутливості повинні бути заздалегідь вжиті відповідні запобіжні заходи. Серйозні реакції підвищеної чутливості, що супроводжуються задишкою, артеріальною гіпотензією, що потребує терапевтичного втручання, генералізованою кропив'янкою, спостерігалися менш ніж у 1% пацієнтів, які отримували препарат Паклітаксел після адекватної премедикації. Ці реакції, ймовірно, гістамін-опосередковані. У разі розвитку тяжких реакцій гіперчутливості слід негайно припинити інфузію препарату Паклітаксел та розпочати симптоматичне лікування. Повторно вводити препарат Паклітаксел таким пацієнтам не слід.

Якщо препарат Паклітаксел застосовується в комбінації з цисплатином, спочатку слід вводити Паклітаксел, а потім цисплатин.

Пригнічення функції кісткового мозку (насамперед нейтропенія) є основним токсичним ефектом, що обмежує дозу препарату Паклітаксел. Під час лікування необхідно регулярно контролювати аналіз крові.

Пацієнти з печінковою недостатністю найбільш схильні до ризику розвитку токсичного ефекту препарату Паклітаксел, що може виявитися мієлосупресією 3-4 ступеня. Немає відомостей про те, що у пацієнтів з помірним порушенням функції печінки може збільшитись токсичний ефект при 3-годинній інфузії препарату Паклітаксел. При більш тривалому введенні препарату Паклітаксел ступінь мієлосупресії збільшується у пацієнтів з помірним та тяжким ступенем печінкової недостатності. Недостатньо даних для того, щоб рекомендувати зміну дози препарату Паклітаксел у пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки. Немає даних про застосування препарату Паклітаксел у пацієнтів з тяжким холестазом. У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки застосування препарату Паклітаксел не рекомендується.

При монотерапії препаратом Паклітаксел порушення серцевої провідності розвивається рідко. У випадках розвитку тяжких порушень AV-провідності при повторних введеннях необхідно проводити відповідну терапію та неперервний кардіомоніторинг. Зниження та підвищення АТ, брадикардія, зафіксовані під час кардіомоніторингу, як правило, не супроводжуються суб'єктивною симптоматикою та не потребують лікування. Найчастіше зміна життєво важливих показників серцевої діяльності спостерігається протягом першої години інфузії препарату Паклітаксел. Тяжкі порушення серцевої діяльності частіше спостерігаються у пацієнтів з недрібноклітинним раком легень, ніж при раку яєчників та раку молочної залози. У пацієнтів із саркомою Капоші не було зафіксовано випадків серцевої недостатності.

Перед проведенням терапії першої лінії метастатичного раку молочної залози комбінацією препарату Паклітаксел із доксорубіцином або трастузумабом стан серцевої діяльності пацієнта необхідно ретельно обстежити (анамнез, дані фізикального обстеження, ЕКГ, ехокардіографія, багатовхідна ізотопна артеріографія). Під час лікування цими комбінаціями потрібне проведення ретельного кардіомоніторингу (наприклад, кожні 3 місяці) для того, щоб мати можливість виявити пацієнтів з прогресуючим порушенням сер

денної функції та вчасно модифікувати кумулятивну дозу (мг/м2) антрациклінів. При зниженні скорочувальної функції міокарда, навіть у разі безсимптомного перебігу, лікар повинен ретельно оцінити ставлення очікуваної користі від тривалості хіміотерапії та можливого ризику погіршення серцевої діяльності, в т.ч. ризику появи необоротних ушкоджень міокарда У разі продовження хіміотерапії кардіомоніторинг слід проводити частіше (наприклад, через 1-2 цикли). З додатковою інформацією можна ознайомитись в інструкціях з медичного застосування лікарських препаратів доксорубіцин та трастузумаб.

Незважаючи на те, що при застосуванні препарату Паклітаксел симптоми периферичної невропатії виникають часто, тяжкі прояви спостерігаються рідко.

Препарат Паклітаксел у комбінації з променевою терапією, незалежно від хронології застосування цієї схеми лікування, може сприяти розвитку інтерстиціального пневмоніту.

Рідкісні випадки псевдомембранозного коліту у пацієнтів, яким одночасно з препаратом Паклітаксел не застосовували антибіотики, необхідно диференціювати з випадками тяжкої або персистуючої діареї, яка може виникнути під час або невдовзі після закінчення лікування препаратом Паклітаксел.

Т.к. Паклітаксел містить етанол (396 мг/мл), необхідно враховувати можливість розвитку небажаних реакцій з боку ЦНС.

Паклітаксел є цитотоксичною речовиною, при роботі з якою необхідно бути обережними, користуватися рукавичками і уникати його попадання на шкіру або слизові оболонки, які в таких випадках необхідно ретельно промити милом і водою, або (очі) великою кількістю води.

Після розведення концентрату фізико-хімічна стабільність Паклітакселу зберігається протягом 96 годин при температурі менше 25°С. Після розведення розчин не можна заморожувати.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

У період лікування препаратом Паклітаксел пацієнти повинні бути обережними при керуванні автотранспортом та заняттями іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій, у зв'язку з можливим розвитком запаморочення.

Передозування

Симптоми: пригнічення функції кісткового мозку, периферична нейропатія, мукозити.

Лікування: проведення симптоматичної терапії. Антидот до паклітакселу не відомий.

Лікарська взаємодія

При терапії першої лінії раку яєчників паклітаксел слід застосовувати перед застосуванням цисплатину. Коли паклітаксел застосовується перед цисплатином, профіль без небезпеки застосування паклітакселу відповідає монотерапії паклітакселом. У разі, якщо паклітаксел застосовується після цисплатину, у пацієнтів спостерігається більш виражена мієлосупресія та на 25% знижується кліренс паклітакселу. У пацієнтів, які приймають комбінацію паклітаксел/цисплатин, ризик розвитку ниркової недостатності вищий у порівнянні з монотерапією цисплатином при лікуванні раку органів малого тазу у жінок.

При лікуванні раку молочної залози комбінацією паклітаксел/доксорубіцин інфузію паклітакселу необхідно проводити через 24 години після введення доксорубіцину. У разі більш раннього введення паклітакселу може бути знижено виведення доксорубіцину та його активних метаболітів.

Метаболізм паклітакселу каталізується, зокрема, ізоферментами CYP2C8 та CYP3A4 системи цитохрому Р450. Одночасне застосування потужних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, наприклад, кетоконазолу, не перешкоджає виведенню паклітакселу у пацієнтів, тому немає необхідності проводити корекцію дози.

Інші дані щодо потенційної лікарської взаємодії між паклітакселом та іншими інгібіторами ізоферменту CYP3A4 обмежені. Тому слід бути обережним при застосуванні паклітакселу одночасно з відомими інгібіторами ізоферментів CYP2C8 і CYP3A4 (наприклад, еритроміцин, флуоксетин, гемфіброзил) або індукторами ізоферментів CYP2C8 і CYP3A4 (наприклад, рифам авіренз, невірапін).

Одночасне застосування з циметидином, ранітидином, дексаметазоном або дифенгідраміном не впливає на зв'язування паклітакселу з білками плазми.

Системний кліренс паклітакселу був значно нижчим при застосуванні з нелфінавіром та ритонавіром і не змінювався при застосуванні з індинавіром. Про взаємодію паклітакселу з іншими інгібіторами протеази інформації недостатньо. Тому слід бути обережним при застосуванні паклітакселу у пацієнтів, які приймають інгібітори протеази.

Поліоксіетильована рицинова олія, що входить до складу паклітакселу, може викликати екстракцію ДЕГФ з пластифікованих ПВХ-контейнерів, причому ступінь вимивання ДЕГФ збільшується при збільшенні концентрації розчину і з часом.

Умови зберігання препарату Паклітаксел

Препарат слід зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25°С.

Термін придатності препарату Паклітаксел

Термін придатності – 2 роки.

Умови реалізації

Препарат відпускається за рецептом.