Мунджаро (4 дози)

₴17500.00грн.

Мунджаро (Mounjaro), інструкція та опис препарату

*ця інструкція не замінює оригінальну інструкцію, а лише пояснює та доповнює

  • Діюча речовина: тірзепатид (tirzepatide)
  • Клас: подвійний агоніст рецепторів GIP і GLP-1 (інкретиновий препарат)
  • Статус: рецептурний лікарський засіб, застосовується за призначенням лікаря
  • Форма випуску: попередньо заповнена шприц-ручка для підшкірного введення
  • Виробник: Eli Lilly
  • Дата останнього оновлення тексту: 15 вересня 2026 року

Що таке Мунджаро (Mounjaro)

Мунджаро (Mounjaro) — лікарський засіб для лікування цукрового діабету 2 типу та для контролю маси тіла. Діюча речовина — тірзепатид, синтетичний пептид, близький за будовою до природного гормону GIP. Виробник — компанія Eli Lilly.

За фармакологічною класифікацією тірзепатид належить до подвійних агоністів рецепторів GIP і GLP-1: однією молекулою він активує одразу два типи рецепторів, задіяних у регуляції рівня глюкози та апетиту. Це відрізняє його від препаратів групи агоністів рецепторів GLP-1, які впливають лише на один тип рецепторів. GIP (глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид) і GLP-1 (глюкагоноподібний пептид-1) — інкретинові гормони, що виробляються в кишечнику у відповідь на прийом їжі та беруть участь у регуляції секреції інсуліну.

Препарат випускається у вигляді попередньо заповненої шприц-ручки для підшкірного введення: за даними Європейського агентства з лікарських засобів (EMA), існують одноразова шприц-ручка, багатодозова KwikPen та одноразовий флакон із прозорим, безбарвним або злегка жовтуватим розчином (SmPC, розд. 3 і 6.5).

Мунджаро — рецептурний лікарський засіб, який застосовується лише за призначенням лікаря та під медичним наглядом. Період напіввиведення тірзепатиду становить приблизно 5 днів (SmPC, розд. 4.9).

Для чого застосовують Мунджаро

Офіційна інструкція, затверджена в Європейському Союзі, визначає два напрями застосування препарату: лікування цукрового діабету 2 типу та контроль маси тіла. В обох випадках препарат є доповненням до дієти та фізичної активності, а не їхньою заміною.

Цукровий діабет 2 типу

Мунджаро показаний для лікування дорослих, підлітків і дітей віком від 10 років із недостатньо контрольованим цукровим діабетом 2 типу — як додаток до дієти та фізичної активності. Препарат застосовують у двох ситуаціях:

  • як монотерапію, якщо застосування метформіну вважається недоцільним через непереносимість або наявність протипоказань;
  • додатково до інших лікарських засобів для лікування діабету, якщо попередня терапія не забезпечує достатнього контролю глікемії.

Вибір між монотерапією та комбінацією робить лікар. При додаванні препарату до терапії метформіном або інгібітором SGLT2 дозу цих препаратів зазвичай можна не змінювати. Якщо ж пацієнт отримує похідні сульфонілсечовини або інсулін, лікар може розглянути зниження їхньої дози, щоб зменшити ризик гіпоглікемії (SmPC, розд. 4.1 і 4.2).

Контроль маси тіла

Другий затверджений напрям — контроль маси тіла, який включає як зниження ваги, так і подальше її утримання. Препарат показаний дорослим, які мають:

  • індекс маси тіла (ІМТ) 30 кг/м² і більше (ожиріння); або
  • ІМТ від 27 до менш ніж 30 кг/м² (надлишкова маса тіла) за наявності принаймні одного супутнього захворювання, пов'язаного з масою тіла: артеріальної гіпертензії, дисліпідемії, обструктивного апное сну, серцево-судинного захворювання, переддіабету або цукрового діабету 2 типу.

Застосування в цьому показанні передбачає одночасне зменшення калорійності харчування та підвищення фізичної активності. Мунджаро — не «засіб для схуднення» в побутовому сенсі, а рецептурний препарат для лікування ожиріння як хронічного захворювання, з чітко визначеними критеріями призначення. Для дітей і підлітків до 18 років безпеку та ефективність у цьому показанні не встановлено, тому в цій віковій групі препарат не застосовується (SmPC, розд. 4.1 і 4.2).

Як діє тірзепатид

Механізм дії тірзепатиду пов'язаний із двома гормонами, які організм виробляє самостійно у відповідь на їжу. Це пояснює і ефективність препарату, і більшість його побічних реакцій. Детальніше про діючу речовину — у статті «Тирзепатид — про препарат».

Вплив на рецептори GIP і GLP-1

Після прийому їжі клітини кишечника виділяють інкретинові гормони GIP і GLP-1. Вони сигналізують підшлунковій залозі про необхідність вивільнення інсуліну, впливають на швидкість спорожнення шлунка та на центри апетиту в мозку. Тірзепатид одночасно активує рецептори обох цих гормонів, і завдяки дії на два типи рецепторів у дослідженнях продемонстрував вираженіший вплив на HbA1c і масу тіла, ніж селективні агоністи рецепторів GLP-1 (SURPASS-2, N Engl J Med, 2021).

Вплив на рівень глюкози

Дія тірзепатиду на рівень глюкози має кілька складових. По-перше, він посилює глюкозозалежну секрецію інсуліну: що вищий рівень глюкози, то вираженіша відповідь. По-друге, знижує секрецію глюкагону — гормону, який підвищує рівень глюкози, — завдяки чому печінка виробляє її менше. По-третє, активація рецепторів GLP-1 уповільнює спорожнення шлунка, тому глюкоза після їжі надходить у кров повільніше і пікові підйоми глікемії зменшуються. Крім того, тірзепатид покращує чутливість тканин до інсуліну: у дорослих доза 15 мг підвищила загальну чутливість до інсуліну на 63 % (SmPC, розд. 5.1).

Важлива особливість: оскільки дія на секрецію інсуліну залежить від поточного рівня глюкози, ризик гіпоглікемії при монотерапії тірзепатидом низький. Він суттєво зростає лише при комбінації з інсуліном або похідними сульфонілсечовини — саме тому інструкція рекомендує в таких випадках розглянути зниження дози цих препаратів під контролем лікаря (SmPC, розд. 4.2 і 4.4).

Вплив на апетит та масу тіла

Тірзепатид діє на центри регуляції апетиту в гіпоталамусі: зменшує відчуття голоду та підвищує відчуття насичення. У поєднанні зі сповільненим спорожненням шлунка це призводить до зменшення кількості спожитої їжі та поступового зниження маси тіла. У 72-тижневому дослідженні зменшення загальної жирової маси супроводжувалося зменшенням вісцерального жиру: більша частина втраченої ваги припадала саме на жирову тканину, а не на м'язову (SmPC, розд. 5.1).

Спостерігалися й інші метаболічні зміни: рівень тригліцеридів знижувався на 27 % і 31 % на дозах 10 мг і 15 мг проти 6 % у групі плацебо, а систолічний артеріальний тиск — у середньому на 6–9 мм рт. ст. (SmPC, розд. 5.1). Це усереднені результати досліджень, а не індивідуальний прогноз.

Дозування Мунджаро

Дозу тірзепатиду підбирають поступово, щоб зменшити вираженість побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту, які найчастіше виникають на початку лікування. Схема підвищення дози однакова для обох показань і визначена в офіційній інструкції.

Доступні дозування: 2,5 / 5 / 7,5 / 10 / 12,5 / 15 мг

Початкова доза — 2,5 мг один раз на тиждень. Через 4 тижні дозу збільшують до 5 мг один раз на тиждень. Якщо потрібен додатковий контроль глікемії або маси тіла, подальше підвищення проводять кроками по 2,5 мг, але не частіше ніж раз на 4 тижні перебування на поточній дозі (SmPC, розд. 4.2).

Для дорослих рекомендовані підтримувальні дози — 5 мг, 10 мг і 15 мг; максимальна доза становить 15 мг один раз на тиждень. Для дітей і підлітків від 10 років із цукровим діабетом 2 типу підтримувальні дози — 5 мг і 10 мг, максимальна — 10 мг один раз на тиждень.

Корекція дози не потрібна залежно від віку, статі, раси, етнічної належності чи маси тіла, а також при порушенні функції нирок (включно з термінальною стадією ниркової недостатності) та печінки. Водночас досвід при тяжких порушеннях обмежений, тому потрібна обережність і спостереження лікаря (SmPC, розд. 4.2).

Як застосовують Мунджаро

Спосіб застосування

Мунджаро вводиться підшкірно один раз на тиждень у будь-який час доби, незалежно від прийому їжі. Місце ін'єкції змінюють при кожному введенні, навіть у межах тієї самої ділянки. Якщо пацієнт також отримує інсулін, Мунджаро вводять в інше місце. Препарат призначений виключно для підшкірного введення: його не можна вводити внутрішньом'язово або внутрішньовенно (інструкція для застосування).

Перед першим самостійним введенням пацієнта або людину, яка за ним доглядає, має навчити техніки підшкірної ін'єкції медичний працівник. Перед використанням шприц-ручки потрібно уважно прочитати інструкцію для застосування, що входить до упаковки (SmPC, розд. 4.2).

Місце введення

Препарат вводиться в одну з таких ділянок:

  • живіт;
  • передня поверхня стегна;
  • задня поверхня плеча — лише якщо ін'єкцію робить інша людина.

Місце ін'єкції змінюють щоразу, щоб зменшити ризик подразнення шкіри.

Покрокова інструкція ін'єкції

Нижче — послідовність дій для попередньо заповненої шприц-ручки. Першу ін'єкцію рекомендується робити за участі медичного працівника, а перед використанням конкретної форми препарату звіряйтеся з вкладкою в упаковці.

Крок 1. Підготуйте ручку

Вийміть ручку з упаковки та перевірте термін придатності й цілісність пристрою: пошкоджену ручку використовувати не можна. Розчин має бути прозорим, безбарвним або злегка жовтуватим; каламутний розчин, зміна кольору чи частки — привід не використовувати препарат (SmPC, розд. 3).

Крок 2. Підготуйте місце ін'єкції

Оберіть ділянку відповідно до рекомендацій вище та обробіть шкіру антисептичною серветкою.

Крок 2: вибір місця для ін'єкції Мунджаро

Крок 3. Зніміть ковпачок

Зніміть ковпачок безпосередньо перед ін'єкцією. Не торкайтеся голки. Не повертайте ковпачок на використану ручку — це може пошкодити голку (інструкція для застосування).

Крок 3: зняття ковпачка зі шприц-ручки Мунджаро

Крок 4. Розмістіть ручку на шкірі

Прикладіть ручку щільно до шкіри перпендикулярно до її поверхні та розблокуйте її, повернувши стопорне кільце (інструкція для застосування).

Крок 4: шприц-ручка Мунджаро прикладена до шкіри та розблокована

Крок 5. Натисніть кнопку та утримуйте до 10 секунд

Натисніть кнопку введення та утримуйте її до 10 секунд. Пролунають два клацання: перше — початок введення, друге — завершення; про завершення також свідчить поява сірого поршня у віконці ручки (інструкція для застосування).

Крок 5: натискання кнопки введення та утримання 10 секунд

Крок 6. Витягніть ручку та утилізуйте її

Витягніть ручку зі шкіри та одразу помістіть її в контейнер для гострих предметів. Не викидайте використану ручку в побутове сміття.

Крок 7. Не вводьте препарат повторно

Якщо є сумнів, чи потрапила доза під шкіру повністю, не вводьте додаткову дозу — це може призвести до перевищення дози. У такому разі проконсультуйтеся з лікарем.

Крок 8. Зафіксуйте ін'єкцію

Запишіть дату та місце ін'єкції й позначте наступний день введення: препарат вводиться раз на тиждень в один і той самий день. Змінити цей день можна, якщо між дозами мине щонайменше 3 дні (SmPC, розд. 4.2).

Що робити при пропуску дози Мунджаро

Правила на випадок пропущеної дози визначені в офіційній інструкції й не залежать від мети застосування препарату:

  • якщо після пропущеної дози минуло не більше ніж 4 дні (96 годин), препарат вводять якнайшвидше;
  • якщо минуло більше ніж 4 дні, пропущену дозу не вводять — наступну вводять у звичайний день за графіком;
  • після цього можна повернутися до звичайного графіка введення один раз на тиждень.

Не можна вводити дві дози одночасно або з коротким інтервалом, щоб «надолужити» пропущене: мінімальний проміжок між дозами — 3 дні. Якщо пропуски повторюються, зверніться до лікаря (SmPC, розд. 4.2).

Побічні ефекти Мунджаро

Наведені нижче дані походять з клінічних досліджень, у яких 15 169 дорослих пацієнтів отримували тірзепатид окремо або в комбінації з іншими цукрознижувальними препаратами (SmPC, розд. 4.8). Частота реакцій залежить від дози та індивідуальних особливостей, тому наведені відсотки є усередненими показниками за групами, а не прогнозом для окремої людини.

Найпоширеніші побічні реакції

Найчастіші небажані реакції — розлади з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, блювання, запор і біль у животі. Вони зазвичай легкі або помірні та зменшуються з часом: частота найвища в період підвищення дози й знижується на підтримувальній.

У дорослих із цукровим діабетом 2 типу частота шлунково-кишкових розладів зростала залежно від дози: 37,1 %, 39,6 % і 43,6 % на дозах 5, 10 і 15 мг проти 20,4 % у групі плацебо. Нудота виникала у 12,2 %, 15,4 % і 18,3 % проти 4,3 %, діарея — у 11,8 %, 13,3 % і 16,2 % проти 8,9 %. Переважна більшість реакцій була легкою (74 %) або помірною (23,3 %) за вираженістю. Через шлунково-кишкові реакції лікування остаточно припинили 3,0 %, 5,4 % і 6,6 % пацієнтів проти 0,4 % у групі плацебо (SmPC, розд. 4.8).

У дослідженні з контролю маси тіла без цукрового діабету показники були вищими: шлунково-кишкові розлади — 55,6 %, 60,8 % і 59,2 % на дозах 5, 10 і 15 мг проти 30,3 % у групі плацебо; нудота — 24,6 %, 33,3 % і 31,0 % проти 9,5 %; діарея — 18,7 %, 21,2 % і 23,0 % проти 7,3 % (SmPC, розд. 4.8).

Серед інших частих реакцій — реакції в місці ін'єкції (почервоніння, свербіж): 3,2 % проти 0,4 % у групі плацебо при діабеті 2 типу та 8,0 % проти 1,8 % при контролі маси тіла. Також можливі реакції гіперчутливості (3,2–5,0 % проти 1,7–3,8 %), зниження апетиту та втомлюваність (SmPC, розд. 4.8).

Серйозні побічні реакції

До серйозних небажаних реакцій, описаних для тірзепатиду, належать:

  • Гострий панкреатит. Препарат не досліджувався у пацієнтів із панкреатитом в анамнезі. При підозрі на панкреатит лікування припиняють; якщо діагноз підтверджено, препарат не відновлюють. Ізольоване підвищення рівня панкреатичних ферментів без інших симптомів не є передвісником гострого панкреатиту.
  • Захворювання жовчного міхура — жовчнокам'яна хвороба та холецистит: у дослідженнях із контролю маси тіла частота холециститу 0,6 % проти 0,2 % у групі плацебо.
  • Виражена гіпоглікемія — переважно при комбінації з інсуліном або похідними сульфонілсечовини: 10–14 % при додаванні до сульфонілсечовини та 14–19 % при додаванні до базального інсуліну.
  • Обезводнення та порушення функції нирок. Виражені шлунково-кишкові реакції можуть призвести до зневоднення, а отже — до гострої ниркової недостатності. Люди похилого віку чутливіші до таких ускладнень.
  • Анафілактичні реакції та ангіоневротичний набряк — поодинокі випадки в післяреєстраційний період.

Крім того, спостерігалося помірне підвищення частоти серцевих скорочень — у середньому на 3–5 ударів за хвилину (SmPC, розд. 4.8).

Якщо виникає сильний біль у животі, особливо той, що віддає в спину, стійке блювання чи ознаки зневоднення, негайно зверніться до лікаря.

Протипоказання та застереження

Єдиним протипоказанням, зазначеним в офіційній інструкції, є підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин препарату (SmPC, розд. 4.3). Це не означає, що препарат підходить усім іншим: окрім протипоказань, існує перелік станів, за яких потрібна особлива обережність і посилений лікарський нагляд.

  • Гострий панкреатит. Препарат не досліджувався у пацієнтів із панкреатитом в анамнезі, тому застосовується в таких випадках з обережністю. Пацієнта потрібно поінформувати про симптоми гострого панкреатиту.
  • Гіпоглікемія. Ризик зростає при комбінації з інсуліном або препаратами, що стимулюють секрецію інсуліну, зокрема похідними сульфонілсечовини. Зниження дози цих препаратів зменшує ризик, але таке рішення ухвалює лікар.
  • Розлади з боку шлунково-кишкового тракту. Нудота, блювання та діарея можуть призвести до зневоднення, а отже — до погіршення функції нирок. Пацієнтам слід уникати втрати рідини та порушень електролітного балансу; особливо це стосується людей похилого віку.
  • Тяжкі захворювання шлунково-кишкового тракту, зокрема тяжкий гастропарез: препарат у таких пацієнтів не досліджувався.
  • Діабетична ретинопатія. Швидке покращення контролю глюкози може супроводжуватися тимчасовим погіршенням діабетичної ретинопатії, тому пацієнти з цим ускладненням потребують ретельного спостереження відповідно до клінічних рекомендацій.
  • Загальна анестезія та глибока седація. У пацієнтів, які отримують агоністи рецепторів GLP-1, повідомлялося про випадки аспірації вмісту шлунка під час таких процедур. Через уповільнене спорожнення шлунка підвищений ризик залишкового вмісту в шлунку потрібно враховувати перед втручаннями під загальною анестезією або глибокою седацією.

Щодо складу: препарат містить менше ніж 1 ммоль натрію на дозу, тобто практично не містить натрію; KwikPen містить 5,4 мг бензилового спирту в дозі 0,6 мл (SmPC, розд. 4.4).

Взаємодія Мунджаро з іншими лікарськими засобами

Основна особливість тірзепатиду, яка визначає його взаємодії, — уповільнення спорожнення шлунка. Через це максимальна концентрація ліків, які приймаються всередину, може знижуватися, а час її досягнення — збільшуватися; найбільш виражений цей ефект на початку лікування. Корекція дози більшості пероральних препаратів при цьому не очікується, однак рекомендується спостерігати за пацієнтами, які приймають препарати з вузьким терапевтичним діапазоном (наприклад, варфарин або дигоксин), особливо на початку лікування та після підвищення дози. Для препаратів, у яких важливий швидкий початок дії, слід враховувати можливу затримку ефекту.

Конкретні дані з інструкції: після одноразової дози 5 мг максимальна концентрація парацетамолу знижувалася на 50 %, а час її досягнення затримувався на 1 годину; загальна експозиція (AUC) не змінювалася. Прийом тірзепатиду з комбінованими пероральними контрацептивами також знижував їхню концентрацію, однак це не вважається клінічно значущим і корекції дози не потребує (SmPC, розд. 4.5).

Якщо пацієнт одночасно отримує інсулін або похідні сульфонілсечовини, лікар може розглянути зниження їхньої дози для зменшення ризику гіпоглікемії; потрібен самоконтроль рівня глюкози. Самостійно змінювати дози цих препаратів не можна (SmPC, розд. 4.2 і 4.4).

Мунджаро під час вагітності та грудного вигодовування

Даних про застосування тірзепатиду у вагітних жінок немає або вони обмежені. У дослідженнях на тваринах спостерігалася репродуктивна токсичність, тому препарат не рекомендується під час вагітності, а також жінкам репродуктивного віку, які не використовують контрацепцію.

Якщо пацієнтка планує вагітність або вагітність настала, лікування потрібно припинити. Через тривалий період напіввиведення препарат слід відмінити щонайменше за 1 місяць до запланованої вагітності. Рішення ухвалює лікар — самостійно відміняти або замінювати препарат не слід.

Щодо грудного вигодовування: після одноразової дози 5 мг концентрація тірзепатиду в грудному молоці була невизначуваною або дуже низькою. Оскільки тірзепатид є послідовністю амінокислот, очікується, що невелика кількість, яка потрапляє в молоко, руйнується і не всмоктується дитиною як незмінений препарат. Невідомо, чи впливає зменшене споживання їжі матір'ю на склад грудного молока. Загалом, за оцінкою регулятора, тірзепатид може розглядатися для застосування під час грудного вигодовування.

Вплив тірзепатиду на фертильність у людей невідомий; дослідження на тваринах не виявили прямої шкідливої дії на фертильність (SmPC, розд. 4.6).

Зберігання Мунджаро

Препарат зберігають у холодильнику при 2–8 °C. Заморожувати не можна; замерзлий препарат використовувати заборонено. Шприц-ручку зберігають в оригінальній упаковці, щоб захистити розчин від світла, і бережуть від нагрівання (SmPC, розд. 6.3 і 6.4).

Для одноразової шприц-ручки або одноразового флакона термін придатності становить 2 роки. За потреби таку ручку можна зберігати без холодильника при температурі не вище 30 °C, але не довше ніж 21 день сумарно — після цього її потрібно утилізувати.

Для багатодозової шприц-ручки KwikPen термін придатності до першого використання — 2 роки. Після першого використання ручку зберігають при кімнатній температурі не вище 30 °C і використовують не довше ніж 30 днів, після чого утилізують (SmPC, розд. 6.3).

Зберігайте препарат у недоступному для дітей місці.

Ефективність тірзепатиду: результати клінічних досліджень

Ефективність тірзепатиду вивчалася у двох програмах досліджень третьої фази: SURPASS — у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, SURMOUNT — у пацієнтів із ожирінням або надлишковою масою тіла. Усі показники нижче — усереднені результати за групами учасників, а не прогноз для окремої людини.

Дослідження SURPASS

Програма SURPASS включає п'ять досліджень третьої фази у дорослих із цукровим діабетом 2 типу та дослідження SURPASS-CVOT:

  • SURPASS-1 — монотерапія проти плацебо, NCT03954834;
  • SURPASS-2 — проти семаглутиду 1 мг, NCT03987919;
  • SURPASS-3 — проти інсуліну деглудек, NCT03882970;
  • SURPASS-4 — проти інсуліну гларгін у пацієнтів із підвищеним серцево-судинним ризиком, NCT03730662;
  • SURPASS-5 — додавання до базального інсуліну гларгін, NCT04039503.

Щодо серцево-судинної безпеки: у SURPASS-CVOT тірзепатид був не гіршим за дулаглутид (співвідношення ризиків 0,92; 95 % ДІ 0,83–1,01), а в SURPASS-4 надлишкового ризику не виявлено порівняно з інсуліном гларгін (0,74; 95 % ДІ 0,51–1,08) (SmPC, розд. 5.1).

Вплив на HbA1c та масу тіла

У SURPASS-1 (монотерапія, 40 тижнів, 478 пацієнтів, вихідний HbA1c 7,9 %) зниження HbA1c становило 1,87 %, 1,89 % і 2,07 % проти підвищення на 0,04 % у групі плацебо; рівня менше ніж 7,0 % досягли 87–92 % пацієнтів проти 20 %, а маса тіла зменшилася на 7,0–9,5 кг (SURPASS-1, Lancet, 2021).

У SURPASS-2 (1 879 пацієнтів, 40 тижнів) зниження HbA1c становило 2,01 %, 2,24 % і 2,30 % проти 1,86 % на семаглутиді 1 мг, а різниця за зниженням маси тіла на користь тірзепатиду — 1,9 кг, 3,6 кг і 5,5 кг залежно від дози (SURPASS-2, N Engl J Med, 2021).

У SURPASS-3 (52 тижні) зниження HbA1c — 1,93 %, 2,20 % і 2,37 % проти 1,34 % на інсуліні деглудек, а маса тіла зменшилася на 7,5–12,9 кг, тоді як на інсуліні деглудек зросла на 2,3 кг (SURPASS-3, Lancet, 2021). У SURPASS-4 зниження HbA1c за 52 тижні — 2,43 % і 2,58 % на дозах 10 і 15 мг проти 1,44 % на інсуліні гларгін (SURPASS-4, Lancet, 2022).

У програмі SURMOUNT дослідження проводилися серед пацієнтів із ожирінням або надлишковою масою тіла без цукрового діабету. У SURMOUNT-1 (2 539 учасників, 72 тижні) середня зміна маси тіла становила −15,0 %, −19,5 % і −20,9 % на дозах 5, 10 і 15 мг проти −3,1 % у групі плацебо; зниження на 5 % і більше досягли 85–91 % учасників проти 35 %, на 20 % і більше — 50 % і 57 % проти 3 % (SURMOUNT-1, N Engl J Med, 2022).

Тривалість лікування та відміна препарату

Офіційна інструкція не визначає фіксованої стандартної тривалості лікування тірзепатидом: вона залежить від показання, досягнутих результатів і супутніх захворювань. Тривалість терапії та рішення про зміну дози або відміну препарату ухвалює лікар індивідуально для кожного пацієнта.

Окремо важливо знати, що відбувається після припинення лікування. Це вивчалося в SURMOUNT-4 — дослідженні третьої фази з дизайном «відміни препарату»: 783 учасники з ожирінням або надлишковою масою тіла протягом 36 тижнів відкрито отримували тірзепатид у максимально переносимій дозі (10 або 15 мг), і середнє зниження маси тіла за цей період становило 20,9 %. Далі 670 із них розділили на дві групи: одні продовжували лікування, інші перейшли на плацебо на наступні 52 тижні.

У групі, яка продовжувала лікування, маса тіла зменшилася додатково на 5,5 %, а в групі, яка перейшла на плацебо, зросла в середньому на 14,0 %; різниця між групами — −19,4 % (95 % ДІ від −21,2 % до −17,7 %). Щонайменше 80 % досягнутого зниження маси тіла зберегли 89,5 % учасників, які продовжували лікування, проти 16,6 % тих, хто перейшов на плацебо. Отже, припинення тірзепатиду призводило до значного повернення втраченої маси тіла, тоді як продовження лікування дозволяло зберегти результат. Це варто обговорити з лікарем заздалегідь — разом із питанням про харчування та фізичну активність після завершення терапії (SURMOUNT-4, JAMA, 2024; NCT04660643).


Поширені запитання про Мунджаро

Що таке Мунджаро?

Мунджаро (Mounjaro) — рецептурний лікарський засіб виробництва Eli Lilly для лікування цукрового діабету 2 типу та контролю маси тіла. Діюча речовина — тірзепатид, подвійний агоніст рецепторів GIP і GLP-1. Випускається у вигляді попередньо заповненої шприц-ручки для підшкірного введення один раз на тиждень.

Яка діюча речовина у Мунджаро?

Діюча речовина — тірзепатид (tirzepatide), синтетичний пептид, який активує рецептори двох інкретинових гормонів: GIP (глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду) і GLP-1 (глюкагоноподібного пептиду-1). Оскільки одна молекула впливає на обидва типи рецепторів, тірзепатид належить до класу подвійних агоністів. Допоміжні речовини залежать від форми випуску.

Для чого призначають тірзепатид?

Тірзепатид призначають у двох випадках. Перший — цукровий діабет 2 типу з недостатнім контролем глікемії у дорослих, підлітків і дітей від 10 років, як доповнення до дієти та фізичної активності. Другий — контроль маси тіла у дорослих з ІМТ 30 кг/м² і більше або з ІМТ 27–30 кг/м² за наявності супутнього захворювання, пов'язаного з масою тіла.

Як тірзепатид впливає на рівень глюкози?

Препарат посилює глюкозозалежну секрецію інсуліну: що вищий рівень глюкози, то вираженіша відповідь. Він також знижує секрецію глюкагону, завдяки чому печінка виробляє менше глюкози, і уповільнює спорожнення шлунка, тому глюкоза після їжі надходить у кров повільніше. Ризик гіпоглікемії низький при монотерапії, але зростає при комбінації з інсуліном або похідними сульфонілсечовини.

Які побічні ефекти може спричиняти Мунджаро?

Найчастіші реакції — розлади з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, блювання, запор, біль у животі. Вони зазвичай легкі або помірні та зменшуються з часом. Також можливі реакції в місці ін'єкції та реакції гіперчутливості. До серйозних належать гострий панкреатит, захворювання жовчного міхура, виражена гіпоглікемія в комбінації з інсуліном або сульфонілсечовиною, а також зневоднення з погіршенням функції нирок.

Чи можна застосовувати Мунджаро під час вагітності?

Ні. Даних про застосування тірзепатиду у вагітних жінок немає або вони обмежені, тому препарат не рекомендується під час вагітності та жінкам репродуктивного віку, які не використовують контрацепцію. Якщо вагітність настала або планується, лікування потрібно припинити; через тривалий період напіввиведення препарат відміняють щонайменше за місяць до запланованої вагітності. Рішення ухвалює лікар.

Мунджаро чи манджара — це один препарат?

Так, це той самий препарат. «Мунджаро», «манджара» та «монжара» — різні варіанти передачі українською торгової назви Mounjaro® виробництва Eli Lilly. Діюча речовина в усіх випадках одна — тірзепатид. В офіційних документах і на упаковці використовується написання «Мунджаро» / Mounjaro.

Джерела та література

Умови замовлення

Мунджаро — рецептурний лікарський засіб, який застосовується виключно за призначенням лікаря та під медичним наглядом. Перед замовленням рекомендуємо проконсультуватися зі своїм лікарем щодо дозування та доцільності застосування.

Доступні дозування та вартість:

  • Мунджаро 2,5 мг — 17 500 ₴
  • Мунджаро 5 мг — 21 400 ₴
  • Мунджаро 7,5 мг — 22 500 ₴
  • Мунджаро 10 мг — 23 600 ₴
  • Мунджаро 12,5 мг — 26 200 ₴
  • Мунджаро 15 мг — 29 000 ₴
  • Мунджаро Італія 5 мг — 20 400 ₴
  • Мунджаро Італія 10 мг — 22 600 ₴
  • Мунджаро Італія 15 мг — 28 000 ₴

Препарат є в наявності. Замовлення відправляємо в термобоксі з акумулятором холоду, що дозволяє підтримувати температурний режим під час транспортування (препарат вимагає зберігання при 2–8 °C). Після отримання посилки одразу помістіть шприц-ручку в холодильник.

Консультація щодо наявності, дозування та умов доставки:

  • телефон: +380 95 311 24 35;
  • електронна пошта: info@tabletka.org.ua;
  • графік роботи: 7 днів на тиждень з 08:00 до 21:00.
Загальний рейтинг 5
Написати відгук
Увага: HTML розмітка не підтримується. Використовуйте звичайний текст.
    Погано           Добре
Перевірка